СПОДІВАННЯ

СПОДІВА́ННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. сподіва́тися. Пережили ми.. зиму; діждали знов весни. Чуток було чимало для нашого жахання й сподівання (Вовчок, І, 1955, 232); І молилася я, й сподівалася я, Чи не гляне хоч раз любо доля моя. І минали літа, дожидала її, Та даремні були сподівання мої (Гр., І, 1963, 7); Хай ще тиждень-другий справляє свавілля мороз, але вже повітря напоєне сподіванням весни (Кир., Вибр., 1960, 413).

2. перев. мн. Упевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; розрахунки на що-небудь, передбачення. Земля й небо мліли так солодко в теплому повітрі, що будили сподівання, навівали якесь щастя (Н.-Лев., І, 1956, 464); З пониклою, обваженою гіркими думами головою вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики, з якими гинули її останні надії, останні сподівання… (Коцюб., II, 1955, 31); Українська народна сатира і дотепний гумор відтворюють цілий світ відчуттів, настроїв, переживань, думок і сподівань найширших мас трудящих! (Рильський, IX, 1962, 186).

Ви́правдати сподіва́ння чиї— зробити так як на це хтось розраховував. Найдовше затримався Батий біля Крем’янця. Никодим виправдав Данилові сподівання, уперто оборонялися крем’янчани (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 489); Над (по́над) [уся́ке] сподіва́ння — всупереч тому, на що можна було розраховувати. Товар пішов, над сподівання, добре, замовлень приходило чимраз більше (Фр., VIII, 1952, 408); Зупинилася на хвилинку, ніби дожидаючи Славкового слова. Її очі над усяке сподівання закліпали, а вона їх витирала хустинкою (Март., Тв., 1954, 448); Перебі́льшувати (перебі́льшити) [усі́ (всі)] сподіва́ння — показувати результат кращий, ніж передбачалося. Сахно слухала, як зачарована, вона чекала побачити тут чимало цікавого, але це перебільшило всі її сподівання (Смолич, І, 1958, 70); Переве́ршувати (переве́ршити) сподіва́ння див. переве́ршувати; Поклада́ти сподіва́ння на кого— що — розраховувати на кого-, що-небудь, чекати чогось від кого-, чого-небудь. Шевченко покладав великі сподівання на «Живописную Украину» (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 145); У (в) сподіва́нні — надіючись, сподіваючись. До Одеси — у сподіванні податися за кордон — з’їхалися наймогутніші петроградські банкіри, московські мануфактурники, промисловці Донбасу й Кривого Рога (Смолич, V, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 556.

Сподівання, ня, с. = Сподіванка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 182.