СПЕКТИ

СПЕКТИ́¹, спечу́, спече́ш; мин. ч. спік, спекла́, ло́; наказ. сп. спечи́; док., перех. і без додатка.

1. Приготувати їжу, нагріваючи на вогні або на жару (у печі, духовці і т. ін.). Чи вчинила [Оксана] хлібця, чи спекла — мерщій до подруг: там її ждуть (Кв.-Осн., II, 1956, 423); З останнього борошна спекла [Горпина] дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Гр., І, 1963, 251); — Я думала, що ті багатирі вміють добре спекти, зварить. Але мені довелось всьому вчити невістку (Н.-Лев., II, 1956, 288); Хазяйка спекла штук із п’ять картоплин — В жару, як колись пастухом пік у полі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 289); // розм. Засмажити (м’ясо, рибу і т. ін.). Мати постаралася наїдками: вона зготувала юшку з куркою.., спекла двоє курчат (Мирний, IV, 1955, 144); — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі.. Або підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані (Коцюб., І, 1955, 199); — Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Янов., І, 1959, 144); Панай спекла дуже смачну печеню з ведмежого м’яса (Трубл., І, 1955, 275).

◊ Спекти́ ра́ків (ра́ка) див. рак¹; Як коржа́, так коржа́! Як спечемо́, то й дамо́! — уживається у відповідь на чиїсь безпідставні, набридливі домагання. Отаманша винесла на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби… — Чи вже ж, пане отамане, в тебе не знайшлося кращої риби нам на вечерю? — спитав сердитий Микола.. — Оце! Як коржа, так коржа! Як спечемо, то й дамо! — сказав насмішкувато отаман і тими словами роздратував Миколу (Н.-Лев., II, 1956, 249); Як (мов, немо́в і т. ін.) оста́ннє спік (спекла́, спекли́) — сумно кому-небудь, зажурився хтось. — Чого зітхаєш, мов останнє спекла?— знову допитується Олена.. — Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (Стельмах, І, 1962, 155).

2. перен., зневажл. Виготовити, створити що-небудь дуже швидко, без особливих зусиль. Я недотепний пекти оповідання як оладки або сластьони, а все ж таки буду поспішати його спекти завгодя (Мирний, V, 1955, 421).

3. розм. Пошкодити шкірний покрив, слизову оболонку вогнем або чим-небудь гарячим; обпекти. Нахилився батько над сином. Обгоріла, почорніла білява головонька.. Все личенько спік огонь і очі виїв (Гр., І, 1963, 449); // Перегріти, дуже засмалити на сонці; // безос. [Максим:] Геть чисто шию спекло, а Юхим зовсім язика вивалив… Буде знати, як зо мною робити!.. (Вас., III, 1960, 86); // Пересушити, вкрити смагою, тріщинами губи (про гарячку, внутрішній жар і т. ін.); // у сполуч. із сл. серце, душу, перен. Завдати моральних страждань, мук. Війна спекла їм серця, як чорною блискавкою, і почорніли вони за один день, обвуглились у невимовній людській скорботі (Тют., Вир, 1964, 266).

4. Знищити вогнем, спалити (зокрема про вид страти). [Покликач:] Названий Парвусом найгіршу кару зухвальством заробив — його живцем спечуть на дзиглику залізнім.. [Жерці:] Отак його! Він заробив! Спекти! (Л. Укр., II, 1951, 537).

СПЕКТИ́² див. спіка́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 496.

Спекти, чу, чеш, гл.

1) Испечь. Пече наша, пече, спечи нам коровай ґрече! Н. п. Не зітхай, — не остатнє ще спекли. Ном.

2) Изжарить. Спік чорне порося. МВ. (О. 1862. III. 64). Курочку спекла. О. 1862. II. 30. Ту рибку скажіть, щоб спекли. Мнж. 25.

3) Сжечь (человѣка). Гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 234.

4) — рака. Покраснѣть, сконфузясь. Офицерик трошки спік рака, що одвик по своєму розмовляти. К. ДС. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 174.