САДИТИ

САДИ́ТИ, саджу́, са́диш, недок., перех.

1. Закопувати в землю коріння саджанців, бульби, цибулини, насіння тощо для їх вирощування. Любо вітами старими Груші хату вкрили, Що діди й баби на спомин Унукам садили (П. Куліш, Вибр., 1969, 350); Ходить [Хима] по садочку, ходить, топче пахучі квіти, що сама садила й поливала; про все їй байдуже (Вовчок, І, 1955, 50); Скрізь зелено, свіжо.., по городах садять капусту і біб (Коцюб., III, 1956, 414); У більшості районів картоплю садять у квітні (Хлібороб Укр., 1, 1970, 24); Прийшла пора садити кукурудзу (Минко, Повна чаша, 1950, 92); * Образно. Доля грядки копле [копає], Красу садить, розум сіє (Фр., X, 1954, 16).

Сади́ти під лопа́ту див. лопа́та; Сади́ти під марке́р див. марке́р²; Сади́ти сад (парк і т. ін.) — закопувати на певній площі коріння саджанців дерев, кущів і т. ін., щоб з них виріс сад, парк і т. ін. Квітує сад. Це я його садив. І на душі у мене тепло й гарно (Дмит., Київські кручі, 1962, 38); Як дбайливі землі господарки Парк садили дівчата мої (Криж., Під зорями.., 1950, 8).

2. ким, за кого, на що, розм. Те саме, що саджа́ти 2.

Сади́ти на престо́л див. престо́л.

3. Допомагати кому-небудь або примушувати чи запрошувати когось сісти; саджати. Тіні зганяє [Харон], що там скрізь по лавах довженних сиділи, І на розчищене місце Енея великого садить (Зеров, Вибр., 1966, 250); Велика метушня зайшла; Двох друзів садять до стола (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 131).

Сади́ти кво́чку — підкладати під квочку яйця для виведення курчат. Заново ситце на кілочку, а як пристаріється, садять квочку (Номис, 1864, № 5316).

◊ Сади́ти на мілину́ див. мілина́.

4. перев. у сполуч. із сл. в тюрму, під арешт і т. ін., розм. Ув’язнювати, позбавляти волі. — Не бачиш, кого можна садити у чорну, а кого ні? (Мирний, І, 1954, 284); Коли більше начальство каже меншому: посади Івана в кутузку — менше начальство бере, садить і знає, що чинить вищу волю (Сам., II, 1958, 232); Дома я спитав у тата: — Хіба за те, що годують кішок солодким пирогом, садять у тюрму? (Багмут, Опов., 1959, 9).

5. Поміщати в гарячу піч для випікання, обпалювання тощо. — Вони [діти] пишуть, щоб ми були веселі, коли міситимемо і садитимемо хліб. — Пхе! — засміявся Майстер Найсолодших Булок. — Це ще моя прапрабабуся знала, що хліб у веселої хазяйки завжди найкращий (Ів., Вел. очі, 1956, 115); Біля печі в кутку приперті до стіни кочерга і дерев’яна лопата — садити й вибирати хліб (Томч., Жменяки, 1964, 32).

6. Те саме, що саджа́ти 7.

7. Розташовуючи певним чином, прикріпляти, пришивати на чомусь, де-небудь щось. Лата на лату сади, а копійку на горілку держи (Номис, 1864, № 11719).

8. перен., розм. Витрачати кошти на щось неекономно, марно. Вбиралась [Мася], як павич; останню краплю крові, як то кажуть, тягла з матері та все садила на крами (Свидн., Люборацькі, 1955, 80).

9. також неперех., розм. Уживається на позначення дій, що виконуються з особливою силою, інтенсивністю, азартом і т. ін.; // Танцювати із запалом. Парубок налягав на закаблуки, садячи тропака… (Мирний, III, 1954, 203); — Сади, Мітла, сади! — кричали танцюристи до круглого, як барило, козака (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97); // Швидко, стрімко бігти; мчати. Незважаючи на біль, вона [ведмедиця] знов кинулася на Мирославу. Небезпека була страшна.. Звір садив просто, грозячи вже тепер своїми страшними зубами (Фр., VI, 1951, 18); // Сильно бити. Колісник гукав.., аж вікна бряжчали, за що його кума раз по раз садила кулаком у спину (Мирний, III, 1954, 92); Кричали жінки. Чоловіки тільки сопли і садили кулаками, як гирями (Тют., Вир, 1964, 412); // Стукати із силою по чому-небудь. Десятки кулаків садять, б’ють у двері, закладені зовні, як прогоничем, товстим ломом (Гончар, І, 1954, 346); // Безперервно стріляти; обстрілювати щось. — Якір.. садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Хотк., І, 1966, 66); Ворожа артилерія закопалась перед селом за млинами й садить тепер на пристріляне місце (Ю. Янов., І, 1958, 150); // Вириватися звідкись густою масою; валити, бухати. З вікон літньої кухні.. садить чорний густий дим (Коб., III, 1956, 183).

[Круте́нько] сади́ти гопака́ (гайдука́ і т. ін.) див. круте́нько.

◊ Сади́ти чорта́ми — лаятися, згадуючи чорта. Садила [Маланка] чортами так обережно, так делікатно, як тільки можна було в неділю, по службі божій (Коцюб., II, 1955, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 11.

Садити, джу́, диш, гл. Сидить. Наша Маруся садила капусту. Мет. 216.

2) Насаживать, помѣщать. Латку на латці сажу, шаг на горілку держу. Ном. № 11719.

3) — гайдука. Танцовать гайдука, трепака. Еней, матню в кулак прибравши і «не до соли» промовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Кн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 95.