РОЗВОДИТИ

РОЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., РОЗВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док., перех.

1. Приводити кожного у певне місце. Коли старшини уже розводили підрозділи по палатках, Світличному раптом здалось, що навколишні гори все ще продовжують співати (Гончар, Новели, 1954, 68); [Матушка гуменя:] Сестро Мархво! Розведи ж мирянок по келіях, бо тепер ми з сестрами почнемо іншу річ, про інші діла, про котрі не всім варт слухати (Мирний, V, 1955, 74).

2. Віддаляти одне від одного, примушуючи їх розійтися в різні боки. Люди позвикали вже до такої братньої ворожнечі, хіба вже дуже зчепляться, тоді тільки розводили (Мирний, І, 1949, 218); // розм. Примушувати припинити суперечку, помиритися. Не одну пару розвів [Денис], що вже було зовсім хваталися битися (Кв.-Осн., II, 1956, 400); Опоненти стихли і, здається, були раді з того, що їх розвели: проблема надто плутана і делікатна (Кач., II, 1958, 43).

3. Відводити, розсовувати що-небудь у різні боки (кінці, частини чогось, руки і т. ін.). Папір і картон по криволінійних контурах ріжуть ножицями. Кінці ножиць при цьому розводять широко (Гурток «Умілі руки..», 1955, 24); Любка брала його руки, що обнімали цупко її дівочий стан, розводила їх і чомусь сходила з каміння (Ле, Міжгір’я, 1953, 79); Бувало, як здою корів — не розведу пальців, змикає руки, стягує жили (Горд., Цвіти.., 1951, 37); Кир підійшов до Оксена, мовчки розвів поли кожанки: вони були в дірках від куль, груди облиті кров’ю (Тют., Вир, 1964, 535); // Роз’єднувати рухомі частини (мосту). Ми разом будемо змагатися і йти, Копати золото, розводити мости, Серед пустелі сад насаджувать зелений (Рильський, І, 1960, 274); * Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Тют., Вир, 1960, 227); // Розтягувати баян, гармонію і т. ін. Баяніст міхи розводить — от так пальці, от так сила! (Перв., II, 1958, 49); Наталка перекинула ремінь через плече і широко розвела Максимову гармошку (С. Ол., З книги життя, 1968, 113); // Збільшувати відстань між чим-небудь; розсовувати. Лід тиском рідини поршні колісних циліндрів розсуваються і розводять колодки, притискуючи їх до гальмового барабана (Підручник шофера.., 1960, 261); Вітрець війнув — розвів дерева, Потьмарив небо голубе (Стельмах, V, 1963, 281); Оксен здивовано розвів брови і припинив коня (Тют., Вир, 1964, 72); // Примушувати розтулитися, розкритися (очі, губи, повіки). Таємні шепти ледве розводили гарячі уста… (Хотк., І, 1966, 47); Сопе [Нечипір] та мовчить, і очей, що заплили йому горілкою, не розведе (Кв.-Осн., II, 1956, 105); Юренко ширше розвів повіки, і відблиск прояснення майнув у його круглих, як два дрібних каштани, очах (Стельмах, І, 1962, 225); // Відхиляти, розгортати що-небудь. Богдан тремтів, горнучись до колючого гілля сосни. Але й цікавість юнацька ще більше, аніж побоювання, каламутила йому голову. Спробував продерти, розвести гілля, заглянути в той бік, де табір своїх людей змагався за життя (Ле, Хмельницький, І, 1957, 194); // Розправляти (крила). Раптом прокинувся орел,.. струснувся спросоння і різко крикнув, розвівши свої велетенські крила (Тулуб, В степу.., 1964, 166).

∆ Розво́дити (розвести́) пи́лку — відгинати один за одним зубці пилки вправо і вліво стосовно її площини.

◊ Розво́дити (розвести́) очи́ма — те саме, що Пово́дити (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.) (див. пово́дити¹). Проценко був як стіна білий і божевільно розводив по боках очима (Мирний, III, 1954, 290); Розво́дити (розвести́) пле́чі — ставати рівно, прямо, випинаючи груди. Він встає і, трошки відкинувши голову, розводить свої широкі плечі (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 77); Розво́дити (розвести́) рука́ми — рухом рук у сторони вказувати на важке або безвихідне становище, виражати здивування, розгубленість і т. ін. Втікати? Але як? Тамара питала про це, Зара розводила руками. Вона не знає, як це зробити, але втеча — єдиний вихід (Хижняк, Тамара, 1959, 186); Нервово сіпаючи бровою, він [урядник] щось вичитував старості, а той винувато розводив руками (Юхвід, Оля, 1959, 127); Побачивши Марусю, один з бородатих розвів руками й голосно сказав: — Ай, да дівчина! (Григ., Вибр., 1959, 33); Розво́дити (розвести́) ру́ки — піднімати руки, відводячи їх у сторони. Вона ступнула до Ахмета, красиво розвівши дугами руки із стиснутими кулаками… (Досв., Гюлле, 1961, 132); Андрій Шугай теж широко розвів руки й пішов до Данила (Коп., Лейтенанти, 1947, 168).

4. Змішуючи з чимсь рідким, перетворювати що-небудь у рідку масу; розчиняти щось у рідині. Кутю у миски накладають [жінки] та ситою розводять (Кв.-Осн., II, 1956, 93); Аж тиждень так собі нудила [генеральша], А потім трути розвела І генерала напоїла Та й спать, упоравшись, лягла (Шевч., II, 1963, 248); // Робити яку-небудь рідину не дуже насиченою, не густою, не міцною, додаючи в неї воду або іншу рідину. — Погана [горілка], бо іродів шинкар розводить водою, — промовив Балаш (Н.-Лев., II, 1956, 320); Вона швидко поралася біля залізного столика, розводила спирт, нарізала суху ковбасу й хліб (Голов., Тополя.., 1965, 124); Кинулись до каламаря, а в каламарі чорнило висохло.. Принесли [свати] води, розвели чорнило (Н.-Лев., III, 1956, 56).

5. Примушувати горіти; розпалювати. У лісі курінь.. Бурлаки багаття розводять (Бор., Тв., 1957, 71); На обрії з’явився і.. заплигав яскравий вогник — може, то пастухи розвели ватру (Голов., Тополя.., 1905, 86); // розм. Запалюючи вогонь у чому-небудь, приводити його в дію, змушувати діяти. Одна [товаришка] розводила примус, друга штопала панчохи (Коцюба, Нові береги, 1959, 450); [Химка:] Я, тіточко, зараз; тілько доллю та розведу самовар… (Мирний, V, 1955, 223); Сільський коваль Степан Васильович Загоруйко.. відчинив кузню й розвів горно — заспівало стареньке ковадло на в’язовій колодці (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 126); Іванка розвела прас на кухні, і коли він уже шипів від дотику пальця, принесла його і розклала на столі нову кофтину (Чаб., Тече вода.., 1961, 89); // Розпалюючи, розігріваючи, доводити до значного ступеня (вогонь). Під ним [очеретом] вона огонь кресала І в клоччі гарно розмахала І розвела пожар чимал [чималий] (Котл., І, 1952, 86).

◊ Розво́дити (розвести́) пари́ (па́ру) див. па́ра².

6. Розмножувати, вирощувати кого-, що-небудь у великій кількості. — Гібриди розведемо різні! — повчав Терентій. — Нащо розводити? Гриби й самі розводяться, був би дощ, — сказав старенький скуйовджений селянин. Навкруги засміялись (Довж., І, 1958, 458); — Наша піонерська справа — охороняти врожай від жучків-шкідників, колоски збирати, кролів розводити (Донч., VI, 1957, 17); — Може, твоє щастя таке, що з одного [рою] розведеш цілу пасіку (Мирний, І, 1954, 193); Я дім збудував і навколо споруди Розвів ці плодові, рясні дерева (Нагн., Вибр., 1957, 300); // Закладати (сад), створювати (квітник і т. ін.). Придбали [дід і баба] хутір, став і млин, Садок у гаї розвели (Шевч., І, 1951, 311); Тепер біля кожної хати ростуть троянди, і на майдані, де раніше дітлашня купалася в поросі, я з дівчатами розвела квітник (Ів., Вел. очі, 1956, 83); // Придбавати що-небудь, обзаводитися чимсь. — Їй-богу, я вас колись прив’яжу до стільця, щоб ви одпочили хоч на годину. Якби вас доля кинула не в село, а в місто, ви б розвели мільйони, коли так падковито беретесь до роботи (Н.-Лев., III, 1956, 108); У хлівці загуркотів кабанчик, кидав рилом пусте корито. «Хазяйство розвів [Йонька], обживається, а кому воно потрібне? Навіщо? Е-хе-хе. Краще бути бідним, зате чесним» (Тют., Вир, 1964, 454).

◊ Кисли́ці розво́дити див. кисли́ця.

7. Змушувати припинити приятелювання, дружбу, зв’язок, спілкування кого-небудь з кимсь. [Гострохвостий (до Єфросини):] Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести (Н.-Лев., II, 1956, 518); — Більше я не бачила його. Ніч нас звела, ніч розвела (Фр., IV, 1950, 377); Спершись головою на широку долоню і закривши очі, застигає [Худяков] в роздумі над своєю долею. Як розвела вона його з другом! (Довж., І, 1958, 106); // Викликати чвари, ворожнечу між ким-небудь. Давнє лихо не різнило людей, не розводило їх у різні сторони, не примушувало забувати своїх, навчало держатися купи (Мирний, IV, 1955, 258); Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Шевч., II, 1963, 51); // Розривати шлюб, розлучати подружжя.

8. також без додатка, розм. Писати або говорити про що-небудь багато, довго, із зайвими подробицями. [Мальванов:] Навіть говорити став [Спичаковський] інакше. То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер — як почне розводити, за годину не скінчить (Коч., II, 1956, 69); — Та тут нема чого довго й розводити, — сказав Юхим. — Значить, так: ми підемо… втрьох… Ну і як управимось уже з усім — знак подамо з двору (Головко, II, 1957, 283); Матушка розвела розмову про своє господарство, перелічила воли, корови, вівці, навіть свині (Н.-Лев., III, 1956, 26); Вона пояснила, що у неї, крім документа про службу в Наросвіті, більш нічого нема, і розвела довгу історію про свого батька, маєток, про полювання… (Досв., Вибр., 1959, 69).

◊ Балачки́ розво́дити див. бала́чка; Ба́ли розво́дити див. ба́ли; Розво́ди розво́дити (розвести́) див. розво́ди; Розво́дити антимо́нії (антимо́нію) див. антимо́нія; Розво́дити боби́ (на боба́х) з ким — вести пусту розмову з ким-небудь. [Рябина:] Ех, буду я з тобою тут на бобах розводити… ваша читальня розв’язана та й годі! (Фр., IX, 1952, 40); Розво́дити (розвести́) тео́рію (філосо́фію і т. ін.), ірон. — розмовляти багато, але занадто абстрактно. — Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи же се не чиста дурниця розводити такі теорії? (Коб., І, 1956, 70); Розво́дити (розвести́) тереве́ні див. тереве́ні; Хи́мині ку́ри розво́дити — говорити нісенітниці, дурниці. — Ти мені, Бреус, не кажи, — вигукував тоненьким голоском Тягнирядно.. — Йому правду кажуть, а він химині кури розводить (Добр., Очак. розмир, 1965, 229).

9. розм. У сполуч. з абстр. ім. означає: починати робити те, що виражене цим іменником. — Що ж про мене кажуть? — Казаному кінця нема, — одказала Христя, щоб не розводити сварки (Мирний, III, 1954, 40); [Галушка:] У мене діло стоїть краще. От він мені й заздрить і всякі пакості робить, людей підбурює, агітацію розводить і пише на мене доноси… (Корн., І, 1955, 295); — Перше засідання вийшло дещо інформаційне. Але нам ніколи та й ні про що особливо розводити дискусії (Ю. Янов., І, 1954, 176).

◊ Диплома́тію розво́дити див. диплома́тія; Нудо́ту розво́дити див. нудо́та; Розво́дити (розвести́) сентиме́нти див. сентиме́нти.

10. Запроваджувати, вводити, влаштовувати що-небудь. Чую, Баско кип’ятиться: — Чого ти приплівся до нашої компанії? Хочеш свої.. порядки розводити?! (Речм., Твій побратим, 1962, 87); Такії, боже наш, діла Ми творимо у нашім раї На праведній твоїй землі! Ми в раї пекло розвели, А в тебе другого благаєм (Шевч., II, 1963, 253); Олеся запросила до себе своїх сестер та знайомих і розвела бал (Н.-Лев., III, 1959, 154).

11. Змушувати розвіятися, зникнути (тугу, горе і т. ін.). І каже [Ярославна]: — Сонце пресвятеє На землю радість принесло І людям і землі, моєї Туги-нудьги не розвело (Шевч., II, 1963, 388); Чіпка розсердиться ще дужче. Вийде з хати або до Грицька піде розвести свою тугу (Мирний, І, 1949, 397).

12. Наносити на яку-небудь поверхню візерунки, мазки, робити плями. Коли лікар нашвидку поров синю штанину, кров розводила по ній ще один лампас. Генерал задихався від болю (Тют., Вир, 1964, 501); Сестра зіткала б хустку і тобі розвела б по ній узори голубі (Голов., Поезії, 1955, 32); // Розмазувати що-небудь по чомусь. Тарас брудними рученятами витирав сльози і розвів чорні смуги по всьому обличчю (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 637.

Розводити, джу, диш, сов. в. розвести́, ду́, де́ш, гл.

1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260.

2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. Левиц. І. 521.

3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Кв. І. 201. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Кв. І. 239. Густі вишні…. били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. Левиц. Пов. 191.

4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. МУЕ. III. 27.

5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Кв. I. 109. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. Г. Барв. 31.

6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. Кв. І. 17.

7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Ном. № 9659. Любив він і садки розводити. Стор. II. 117.

8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. Шевч. 339. І розвели пожар чималий. Котл. Ен.

9) Пространно излагать, изложить, распространяться. См. Розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву. К. (О. 1862. III. 23).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 36.