РОГАТИЙ

РОГА́ТИЙ, а, е.

1. Який має роги, з рогами (у 1 знач.). З-за горба виходила.. маленька постать погонича біля великих рогатих сірих волів (Кобр., Вибр., 1954, 46); Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою (Коцюб., І, 1955, 130); // у знач. ім. рога́тий, того, ч. Те саме, що чорт. [Павло:] А що, згадали рогатого, от він і вскочив у люльку та й почав пшикать!.. (Кроп., II, 1958, 387); — Вип’єш зі мною, Панасе? — Краще б з тобою рогаті пили! (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 138); // Уживається у деяких назвах рослин і тварин. В ту віточку, прошмигнувши повз Якова, вчепився рогатий жук (Шиян, Вибр., 1947, 4); Найефективнішими з багаторічних трав є тимофіївка і лядвенець рогатий, що мають сильну кореневу систему і дають урожай протягом 4-5 років (Хлібороб Укр., 12, 1968, 11).

∆ Вели́ка рога́та худо́ба див. вели́кий.

2. Який має форму рога (у 1 знач.). Над Вужачим сходив рогатий місяць (Юхвід, Оля, 1959, 240); Сінешні двері були непричинені, а в передпокої на рогатій вішалці висів… кашкет (Коз., Листи.., 1967, 189); // З гострими кінцями, схожими на роги. Як тільки заплющую очі — кімната (вона тільки що стала моєю) раптом щезає: її витісняє фіолетова рогата пляма і пливе на зеленастих хвилях, як велетенська тінь корабля (Коцюб., II, 1955, 406); Від Каховського гідровузла в різних напрямках крокують за горизонт рогаті опори високовольтних ліній з важкими проводами на сталевих плечах (Ком. Укр., 5, 1968, 62).

3. перен., рідко. Який вражає, дошкуляє; різкий, колючий. [Знаменський:] Або добийте мене одним словом, або звеліть жить і щастем [щастям] наслаждаться! [Олеся:] Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати? (Кроп., II, 1958, 257); Між іншим говорячи, ще ж і мова у сього українця шорстка та рогата! (Л. Укр., V, 1956, 71).

4. розм. Якого зраджує жінка. — Ти.. дуже радів,.. що життя твоє родинне — суцільний медовий місяць, аж поки тонкогнучкостанна жіночка не зробила тебе рогатим (Кол., Терен.., 1959, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 590.

Рогатий, а, е.

1) Рогатый. Мужик багатий, як віл рогатий. Ном. Чорт рогатий. ЗОЮР. II. 92.

2) Угловатый, съ углами. хата рогата. Дѣла много въ хатѣ (въ каждомъ углѣ дѣло). Ном. № 10277. Рога́та плахта = Плахта рогатка. Наша пані багата, на їй плахта рогата. Грин. III. 136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 26.

рога́тий — одна з евфемістичних назв табуйованого наймення чорт (біс, ді́дько).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 503.