РАДА

РА́ДА, и, ж.

1. Пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; порада. — А відтак вибираймо ми Петра Коваленка на начальника нашої громади. Отака моя рада! — скінчив Йван Хворостюк (Март., Тв., 1954, 175); Подякувала Синиця Крукові за добру раду і полетіла шукати Бузька (Фр., IV, 1950, 136); — Та коли вже мене вшанували, то моя рада: не гаяти, товариші, часу (Довж., І, 1958, 254).

◊ Дава́ти (да́ти) ра́ду — те саме, що Дава́ти (да́ти) пора́ду (див. пора́да). Порадься з своєю жінкою, а з моєю сестрою, то й мені раду дайте (Шевч., VI, 1957, 198); Він у мене і в кузні, і в токарні з усякою роботою справиться, та й з машинами дасть раду (Стельмах, Хліб.., 1959, 121); Підмінна доярка, упоравшись з усією групою Ївжиних корів, не могла дати ради лише норовистій Рябусі (Вол., Місячне срібло, 1961, 259); Дава́ти (да́ти) собі́ ра́ду див. дава́ти; Знахо́дити (знайти́) [собі́] ра́ду див. знахо́дити; Нема́ (нема́є) ра́ди див. нема́; Ра́да в ра́ду — порадившись.

2. Спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь з кимсь. — Насте, — кличемо, — іди лишень до ради, порадимось. — Голова болить! — одказала (Вовчок, І, 1955, 272); На ранок радиться [Максим] з Явдохою: як би від Сидора відскіпатись? Коли й Сидір якраз настиг на ту раду (Мирний, І, 1949, 350); // Нарада, засідання. — Все… Починаємо! — сказав генерал армії Глазунов і, поглянувши на годинник, підвівся над картами. Підвелися й усі генерали, полковники, командири й політпрацівники. Військова рада закінчилась (Довж., I, 1958, 316); Піч. Великий курінь, де відбувається рада старшин Запорозької Січі (Корн., І, 1955, 223); * У порівн. Отамани на бенкеті, Неначе на раді, Похожають [походжають], розмовляють (Шевч., І, 1963, 76).

Держа́ти (ра́дити) ра́ду — радитися з ким-небудь. Держали ми знов раду з Лукашем і з батюшкою, що мені робить і що починати (Вовчок, VI, 1956, 248).

3. Колегіальний орган якої-небудь організації, установи чи сама організація, установа, що розпоряджається, керує ким-, чим-небудь або радить у чомусь. У 1859 р. рада Російського Географічного товариства запросила Федора Богдановича взяти участь в роботі Сибірської експедиції (Видатні вітч. географи.., 1954, 90); Технічна рада зібралася через три дні в просторому залі червоного кутка сталеливарного цеху (Собко, Біле полум’я, 1952, 214); При кожному творчому колективі були створені художні ради (Мист., 1, 1959, 39); Вчена рада; Педагогічна рада.

Всесві́тня Ра́да Ми́ру див. мир¹; Ра́да Безпе́ки ООН — основний постійно діючий орган ООН, на який покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру й безпеки; Ра́да Економі́чної Взаємодопомо́ги — міжнародна організація економічного співробітництва соціалістичних країн. В розвитку економіки соціалістичних країн все більшу роль відіграє Рада Економічної Взаємодопомоги (Ком. Укр., 11, 1966, 53); Ра́да Міні́стрів СРСР — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади СРСР; уряд СРСР; Ра́да Міні́стрів УРСР — найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади Української РСР; уряд республіки; Ра́да Наро́дних Коміса́рів СРСР — до 1946 р. найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади; уряд СРСР; Ра́да Наро́дних Коміса́рів УРСР — до 1946 р. найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади Української РСР; уряд республіки; Ра́да Націона́льностей — одна з двох рівноправних палат Верховної Ради СРСР; Ра́да Сою́зу — одна з двох рівноправних палат Верховної Ради СРСР.

4. Орган державної влади, який здійснює диктатуру пролетаріату і є формою політичної організації соціалістичного суспільства. У Радах в нас люди трудящі, Народу і дочки й сини (Мур., Наша вулиця, 1949, 5); Ради депутатів трудящих беруть активну участь у розв’язанні завдань економічного і культурного розвитку країни, підвищення добообуту народу (Ком. Укр., 12, 1966, 5).

Верхо́вна Ра́да СРСР — найвищий орган державної влади і єдиний законодавчий орган СРСР, який обирається шляхом загальних, рівних і прямих виборів при таємному голосуванні; Верхо́вна Ра́да УРСР див. верхо́вний.

5. У Запорізькій Січі та на Лівобережній Україні в XVII-XVIII ст. — загальні збори козаків. І зібралася козацька рада Круг Богданової булави, І звернула очі вся громада Крізь імлу до світлої Москви (Рильський, III, 1961, 20).

Ра́да генера́льної старши́ни́ — на Україні у XVII-XVIII ст. — вузький дорадчий орган при гетьмані, створюваний зі складу Ради старшини; Ра́да старі́йшин див. старі́йшина; Ра́да старши́ни́ — на Україні у XVII-XVIII ст. — дорадчий орган при гетьмані, до складу якого входила вся старшинська верхівка, яка була виразником класових інтересів великих землевласників. Ніч. Великий курінь, де відбувається Рада старшини Запорізької Січі (Корн., І, 1955, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 426.

Рада, ди, ж.

1) Совѣтъ, помощь. Одна рада хороша, а дві ліпше. Ном. № 6112. Инша рада гірш як зрада. Ном. № 6131. Рада в раду. Посовѣтовавшись. Рада в раду, та й купили. Дати раду кому, чому. Помочь кому, чему, справиться съ чѣмъ, успѣть въ чемъ, устроить что. Не дав ради дітям, не дав їм доброго вчення. Левиц. І. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Що вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. Не дам собі ради. Не знаю, что дѣлать, теряю голову. Ном. № 7887. Немає ради. Ничего не подѣлаешь. Немає ради з тим. Ном. № 7887.

2) Совѣтъ, совѣщаніе, собраніе, сходка. Ой там стояло мужів громада, мужів громада, велика рада. Чуб. III. 440. На раду тиху, на розмову коли ми зійдемося знову. Шевч. 383. Товариство кошового на раді прохало: «благослови, отамане, байдаки спускати». Раду радити, радувати. Держать совѣтъ, совѣщаніе. К. ХII. 4 5. Подобає йому в короля служити, в короля служити, раду радити, раду радити, суди судити. Чуб. III. Чи там раду радять, як на турка стати, не чуємо на чужині. Шевч. 56. Чорна рада. Общее собраніе всѣхъ козаковъ. судна рада. Собраніе козаковъ для суда вадь кѣмъ либо. К. Бай. 97. Гороб’яча рада. Собраніе воробьевъ 1-го сентября. Драг. 9.

3) Порядокъ, ладъ. Нова рада, нова рада світу ся з явила: да чиста Панна сина породила да в Офлейовім місті дуже рано. Чуб. III. 328. Військо стояло, ради не знало, ради не знало, Івана прохало. Чуб. III. 282. Ум. Радка, радонька, радочка, радиця. Чуб. V. 978. Чуб. III. 407. Не маєм отця, ні матки, немає кому і нам дати радки. Чуб. V. 74. Як ожениться, то вдвох дадуть радку землі. H.-Волын. у. Радиці мі дайте. Гол. IV. 498.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 1.

Ра́да —

1) У Запорозькій Січі та на Лівобережній Україні XVII – XVIII ст. — загальні збори козаків;

2) Військо́ва ра́да — найвищий по­літичний орган на Запорожжі, зби­ралася обов’язково на Покрову, на Новий рік і на другий день по Ве­ликодні;

3) Генера́льна військо́ва ра́да — в Україні XVII – XVIII ст. — розширена Військова рада на За­порожжі, яка обирала й усувала гетьмана, вирішувала питання вій­ни і миру, затверджувала міжна­родні договори (наприклад, Пере­яславська рада 1654 p.);

4) Ра́да [генера́льної] старши́ни — в Україні XVII – XVIII ст. — дорадчий орган при гетьмані, до складу якого входила вся старшинська верхівка і який вирішував найважливіші питання державного будівництва;

5) Чо́рна ра́да — широка козацька рада за участю селянства (поспо­литих, черні);

6) Ра́да боя́рська — у княжі часи — найближче оточення князя з довірених бояр, з якими він радився з усіх найважливіших державних питань;

7) див. Центра́льна Ра́да.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 493.