ПРЯМИЙ

ПРЯМИ́Й, а́, е́.

1. Рівно витягнутий у якому-небудь напрямку, без вигинів; протилежне кривий. Савка зробив середнім пальцем розчепіреної руки щось на зразок вісімки або великого скрипичного ключа і, швидко пронизавши накреслену фігуру прямою лінією, блискавично вдарив по карті кулаком (Довж., І, 1958, 199); Широкі, прямі вулиці вилискують асфальтом (Вишня, І, 1956, 327); // Який іде, пролягає навпростець, з’єднуючи якісь пункти (про шлях, стежку і т. ін.). За селом чоловік подався не прямою дорогою, а звивистою, росою обнизаною стежинкою, щоб менш попадатися людям на очі (Стельмах, І, 1962, 573); // Не кучерявий (про волосся); рівний. Він привітно, швидкими веселими очима глянув на неї. Довге пряме волосся його розділилося-розсипалось по обидва боки голови (Дор., Не повтори.., 1968, 87); // Без виступів, горбів, западин і т. ін.; не викривлений; рівний. Високий стан осів, пряма спина зігнулася в дугу (Мирний, III, 1954, 14); Хвилястий, чорний чуб спадає на прямий лоб (Стельмах, II, 1962, 388); Бліде обличчя, ніс прямий, і губи розтулені, знекровлені, тонкі (Гонч., Вибр., 1959, 377); // З рівним станом; стрункий. Се був дід дуже старий, білий, а проте.. високий і прямий, як явор (Вовчок, І, 1955, 25); Сам Хаєцький був прямий, як струна (Гончар, III, 1959, 200); // Спрямований точно вперед, без відхилень від основного напряму. Ми хотіли було йти прямим курсом на Гаваї. Але від новозеландських вчених надійшло запрошення відвідати острів Раротонга (Знання.., 2, 1966, 18); Прямий рух; // у знач. ім. пряма́, мо́ї, ж., мат. Те саме, що Пряма́ лі́нія. Найкращий зв’язок з космічним кораблем здійснюється тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходяться на одній прямій (Наука.., 6, 1964, 52).

∆ Пряма́ ки́шка, анат. — кінцева частина кишечника людини та вищих ссавців, що має вигляд короткої трубки; Пряма́ лі́нія, мат. — одне з основних геометричних понять, яке при систематичному викладі геометрії береться за вихідне й не підлягає означенню.

◊ По прямі́й: а) навпростець. Фрунзе, висипавши на стіл кілька сірників, схилився над картою, взявся міряти. — Не вгадали. По прямій вісім верст (Гончар, II, 1959, 396); б) без відхилень, затримок, ускладнень і т. ін. Життя йде не по прямій. Життя рухають суперечності (Ком. Укр., 8, 1966, 60); Пряма́ сте́жка (доро́га, магістра́ль і т. ін.) — правильний шлях у житті, діяльності і т. ін. — Той правий, хто йде прямою стежкою, а не збоку, як потайна собака, забігає… (Мирний, IV, 1955, 362); Він і в останню передсмертну хвилину дякуватиме долі за те, що вона не водила його манівцями, а поставила.. на пряму магістраль (Гончар, III, 1959, 292); Прями́й, як дуга́ (як свиня́чий хвіст), жарт., ірон. — кривий.

2. Розташований по вертикалі, під кутом у 90° до чого-небудь; протилежне косий; Прямий стовп; // У якому використано, застосовано кут у 90°. Рахівські кептарі мають прямий крій з невеликими бічними прорізами. Обшиваються чорними смужками, темно-червоним сукном (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 63); Прямий комір; // Який не має нахилу. Прямий почерк.

∆ Пряма́ хода́ — хода істоти, тулуб якої має вертикальне положення; Прями́й кут, мат. — кут, який дорівнює своєму суміжному; кут у 90°. Кут у 90° (який становить, отже, половину розгорнутого кута або чверть повного кута) називається прямим кутом (Геом., І, 1959, 13); Стежечка вривається коло самих моїх ніг, майже прямим кутом спадає вниз і біжить ген-ген долиною, аж до лісів, що на обрії (Кол., На фронті.., 1959, 11).

3. Який безпосередньо поєднує, зв’язує кого-, що-небудь з кимсь, чимсь (про засоби зв’язку, сполучення і т. ін.). На кораблях-супутниках «Восток-3» і «Восток-4» було встановлено.. спеціальну додаткову апаратуру автоматики, яка забезпечувала двосторонні прямі переговори між кораблями (Рад. Укр., 22.VIII 1962, 1); Прямий літак; // розм. Признач. або розрахований на проїзд пасажира на транспорті без пересадки. Більше як на тиждень я не маю права переривати подорожі при білеті прямому (Л. Укр., V, 1956, 410); Останнім, в самому хвості поїзда, причепили так званий прямий вагон (Гончар, Новели, 1954, 129).

Прями́й по́їзд див. по́їзд; Прями́й про́від — безпосередній телеграфний або телефонний зв’язок. — Чому відступаю? — Так. — Я вже по прямому проводу відповів командуючому (Довж., І, 1958, 211).

4. Який безпосередньо стосується кого-, чого-небудь або випливає з чого-небудь, зумовлює щось. Боюсь, що і я, може, причиною твоєму настроєві, прямою чи не прямою, се вже однаково (Л. Укр., V, 1956, 242); Був час, коли Сташка витрачала чималі кошти на різні мастила проти ластовиння, але коли зрозуміла, що це не має прямого відношення до її шаленого успіху в чоловіків, занехаяла цю процедуру (Вільде, Сестри.., 1958, 378); Прямий обов’язок громади — захищати своїх членів (Головко, II, 1957, 58); Повинні бути ліквідовані такі явища, коли, посилаючись на завантаженість прямою (відомчою) роботою, той чи інший працівник систематично відходить від партроботи (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 186); Прямі відомості про кількість населення України за часів феодалізму, зокрема в XVII ст., відсутні, тому дослідники змушені використовувати посередні дані (Укр. іст. ж., 1, 1960, 65); Ленінізм — пряме продовження вчення Маркса і Енгельса в нових історичних умовах, новий, вищий етап в розвитку революційної теорії (Ком. Укр., 4, 1968, 13); // Який здійснюється без проміжних стадій, етапів. Пряме переливання крові з кровоносної судини донора у вену реципієнта довгий час було єдиним способом, поки не були знайдені засоби для стабілізації крові (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 284); В 1912 р. починають добувати бензин з нафти способом прямого відгону (Нафта.., 1951, 15); Правлінню нашого колгоспу були подані розрахунки про прямі грошові і натуральні витрати на молоко, м’ясо і яйця (Колг. Укр., 7, 1956, 11).

Пряма́ наво́дка; Прямо́ю наво́дкою; З прямо́ї наво́дки див. наво́дка; Пряме́ влуча́ння (попада́ння) — влучання точно в ціль. Три накати товстих осикових колод перекривали його [бліндаж] зверху, таку покрівлю навіть при прямому влучанні проб’є не всякий снаряд (Голов., Тополя.., 1965, 344); Пряме́ зна́чення — буквальне, не переносне значення (перев. про слово); У прямо́му розумі́нні див. розумі́ння.

∆ Пряма́ мо́ва, грам. — точно, дослівно відтворене мовлення особи, про яку розповідають; Пряме́ ви́борче пра́во — виборче право, що встановлює вибори, при яких обрання депутатів у всі представницькі органи здійснюється безпосередньо виборцями; Прями́й відмі́нок, грам. — називний відмінок. Називний відмінок виділяється з загального ряду відмінкових форм під назвою прямого відмінка (Курс сучасної укр. літ. мови, I, 1951, 306); Прями́й дода́ток, грам. — додаток, який стоїть при перехідному дієслові і виражений знахідним відмінком іменника або його еквівалента без прийменника; Прями́й пода́ток, фін. — податок з прибутку, майна; Прямі́ барвники́ — група синтетичних органічних барвників, якими фарбують рослинне волокно та віскозу у водних розчинах без протравлювання; Прямі́ ви́бори — вибори, при яких обрання депутатів у всі представницькі органи здійснюється безпосередньо виборцями. Конституція затвердила соціалістичні основи суспільної і державної організації СРСР,.. запровадила систему прямих, рівних і загальних при таємному голосуванні виборів до органів влади (50 років Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 17).

5. Який не викликає сумнівів, заперечень; очевидний, безспірний. Пряма необхідність; Пряма користь; // Який проявляється цілком відкрито, звучить недвозначно; явний, неприхований. Експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою (Комун. маніф., 1947, 16); — Це пряме непідкорення розпорядженню уряду і партії! — інспектор дивився на Щорса вже з неприхованою ненавистю (Довж., І, 1958, 211); Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому [Т. Г. Шевченкові] малювати, за що одержала сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом (Тулуб, В степу.., 1964, 482); // Який не замасковує, не приховує своїх поглядів, почуттів і т. ін. Опортуністи і соціал-шовіністи, будучи слугами буржуазії, є прямими класовими ворогами пролетаріату (Ленін, 38, 1973, 86).

Пряма́ протиле́жність — повна, цілковита протилежність; Прями́й ви́клик — неприхований, незамаскований виклик.

6. Якому не властиві хитрість, лицемірство; відвертий, щирий. [Явдоха:] Ми люди прямі: що не до вподоби — у вічі прямо кажемо (Мирний, V, 1955, 156); Людина щира й пряма, Матвєєв ненавидів безпідставні обіцянки й удавані розради (Тулуб, В степу.., 1964, 36); Іван був солдатом, мав душу пряму (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 64); // Який виражає правдивість, чесність. Жовтий блиск від лампи впав на.. фотографію поруч… Прямий, одвертий погляд, мов за душею людини — жодної тіні (Вол., Самоцвіти, 1952, 9); // Сповнений правдивості, чесності (про думки, почуття і т. ін.). В нього кожна думка чиста, пряма (Коб., III, 1956, 120); Є почуття такі прозорі, Що коли б з них відлити зорі, Вони б світились, як небесні, — Такі прямі і дуже чесні Ті почуття (Воронько, Тепло.., 1959, 110); // В якому неприховано виражаються думки, почуття. Діду наш, кремезний запорожче! Що було у тебе найдорожче — Зір орлиний, вуса до лиця,.. Чуле серце і прямі слова (Мас., Як пахне земля, 1958, 16).

7. розм. Дуже схожий на кого-, що-небудь, надто подібний до когось, чогось. До неї доноситься їх несамовитий регіт… Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости господи! (Мирний, III, 1954, 26); // Справжній, достеменний. З ним мати справу — пряма біда.

8. При якому збільшення (зменшення) одного викликає збільшення (зменшення) другого, який перебуває у співвідносній залежності з іншим. Соціалістичний лад поставив вперше в історії життєвий рівень народу в пряму залежність від ступеня розвитку матеріального виробництва і продуктивності праці (Ком. Укр., 6, 1966, 5); Пряма пропорційність,

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 366.

Прямий, а́, е́

1) Прямой. Рубайся дерево і пряме, й криве. Рудч. Ск. II. 7.

2) Настоящій. То ж не татари, то но прямії, — то бояри молодії. Грин. III. 470. Ум. Пряменький, прямесенький. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 495.