ПОРИВАТИ

ПОРИВА́ТИ ¹, а́ю, а́єш, недок., ПОРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док.

1. перех. і неперех. Порушувати зв’язки з ким-, чим-небудь, припиняти стосунки з кимсь. Порвати ви б не могли безкарно для обох, та й нема рації поривати (Л. Укр., V, 1956, 344); Письменникові, на мою думку, не слід закопуватися виключно в свою роботу, робитись узьким професіоналом. Щоб не поривати зв’язків з живим життям, треба працювати в іншій професії (Вас., IV, 1960, 59); Щорс, пам’ятаючи старих своїх друзів і не пориваючи з ними зв’язку, посилає своїх інтендантів у село Семенівку на Чернігівщині.. з проханням виконати його термінове замовлення — пошити тисячі пар взуття для бійців дивізії (Скл., Легенд. начдив, 1957, 71); Сам Куліш хоч і з невеликих, та з панів, і з панами дружби й не гадає поривати (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 469); — Ти знаєш, які впливи має тітка. А порвати з нею — це значило б викликати її гнів проти всієї нашої сім’ї (Фр., VI, 1951, 293); Героїня повісті [«Царівна» О. Кобилянської] Наталка Верковичівна знайшла в собі мужність порвати з міщанською родиною, в якій вона була на становищі рабині, і стала жити з власної праці (Іст. укр. літ., І, 1954, 710); Порвати дипломатичні стосунки з якою-небудь країною; // з чим. Відмовитися від яких-небудь переконань, поглядів і т. ін., осудивши їх. Все більше людей в капіталістичних країнах поривають з буржуазним світоглядом. Буржуазна ідеологія переживає глибоку кризу (Програма КПРС, 1961, 45); Завдання революції — порвати з угодовством, а порвати з угодовством це значить стати на шлях соціалістичної революції (Ленін, 35, 1973, 91); // Скасувати договір, порушити зобов’язання, присягу тощо. Скасувати закон про кооперацію значно легше, ніж порвати договір про концесію.. (Ленін, 43, 1974, 207); Головний отаман неждано для всіх порвав своє самозречення (Стельмах, II, 1962, 243).

2. перех., перен. Припиняти або переривати яку-небудь дію, стан кого-небудь або перебіг, розвиток чогось. Щось неясне, величезне й могутнє.. уносило й поривало цілий її спокій (Кобр., Вибр., 1954, 9); — Якби я хоч на хвилину скинув сей залізний панцир, кров би кинулась потоком і життя моє порвала б (Л. Укр., I, 1951, 433).

ПОРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПОРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., розм.

1. перех. Різким рухом, рвучко простягати вперед. Він спрожогом порвав руку, накриваючи другою, щоб одігріти (Мирний, І, 1954, 321).

Порива́ти о́чі куди, на кого — що: а) спрямовувати погляд, намагатися заглянути куди-небудь. Раз по раз у сій розмові поривав наш кобзар очі за ту межу, що відмежовує імперію од народів свободних (Сл. Гр.); б) дивитися із заздрістю, зазіхати. На чужий коровай очей не поривай (Номис, 1864, № 9648).

2. перех., діал. Хапати, схоплювати. Він пориває Анну в обійми, вона схиляється йому на плече і проривається риданням (Л. Укр., III, 1952, 388); Як порве мене за руку! (Сл. Гр.); Цілою силою порвавши свою булаву, зніс [Довбущук] її високо понад себе і спустив потім на Петрія (Фр., VIII, 1952, 117).

3. неперех., перен. Яскраво, наочно виявлятися. Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла; клекотить в соках надія й те велике жадання, що його звати — плодючість (Коцюб., II, 1955, 227).

ПОРИВА́ТИ³, а́є, недок., перех. і без додатка.

1. Захоплювати із собою; підхопивши, тягти силою свого руху. Лицар і принцеса помагають одно одному, підводяться. В сю хвилину юрба ремісників пориває їх за собою і раптова людська течія виносить їх на перший виступ гори (Л. Укр., II, 1951, 208); Так ото й вітер повинен у подуві сильному мчати І, як потужна ріка, пориває він геть за собою Різні предмети (Зеров, Вибр., 1966, 131); * Образно. Стоги тим часом ростуть. Дим розгортає крила і пориває з собою вогонь (Коцюб., II, 1955, 64).

2. перен. Приваблювати, притягати до себе. Її душу поривала тиха поезія ярів та садків дужче, ніж блискуча краса Старого города (Н.-Лев., І, 1956, 602); [Орест:] Я не про лотерею кажу, вона мене мало пориває, сей риск не захоплює мене (Л. Укр., II, 1951, 28); Його гнівало й дражнило те, що мене радувало й поривало (Коб., II, 1956, 367); // Вабити, манити кудись, до кого-, чого-небудь. Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми (Коцюб., І, 1955, 334); Вона ще чулася кволою, але не могла перемогти невидимої сили, що поривала її в госпіталь (Трип., Дорога.., 1944, 57); // безос. Ой не видно того села, тілько видно грушу, Туди мою щовечора пориває душу (Чуб., V, 1874, 199); [Вернидуб:] Тісно мені в лабораторіях, — така вже в мене вдача химерна. Все кудись в далечінь пориває, — де не тісно (Коч., II, 1956, 50); Мене поривало з дому між люди (Вільде, Пов. і опов., 1949, 151); Пориває душу в вічне незнайоме, кличуть дальні, невторовані шляхи… (Тер., Серце.., 1962, 21); // Виклика́ти бажання зробити що-небудь, спонукати до яких-небудь дій, вчинків; запалювати, надихати на щось. Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля, про яку дід переказував; поривала хлопця до сваволі (Мирний, II, 1954, 111); Франко був за мистецтво глибоко тенденційне, пройняте войовничим духом передової революційної ідеології, яка будить свідомість народу, надихає його на боротьбу за краще життя, пориває вперед до прогресу (Іст. укр. літ., І, 1954, 512); // безос., перев. з інфін. Дуже хотітися. Пориває порозкидати книжки, порозчиняти всі вікна й двері… (Вас., Талант, 1955, 23); Мене пориває підійти до батька, взяти його широку, з рубцями од кісся, руку і поцілувати її (Кос., Новели, 1962, 39).

Так і порива́є кого, безос. — хтось відчуває нестримне бажання, дуже хочеться комусь зробити що-небудь. — Так і пориває мене до панича кинутись (Мирний, III, 1954, 168); Федю так і пориває ще раз глянути в Борисове обличчя (Ткач, Жди.., 1959, 41).

3. перен. Оволодівати чиїмись думками, серцем і т. ін., охоплювати кого-небудь (про почуття, настрій тощо). І жалко йому було хлопця, і злість поривала на ледачого (Свидн., Люборацькі, 1955, 153); Як порива мене палке бажання піти туди пісками, чагарями, послухати гірської пущі гомін, заглянути в таємную безодню (Л. Укр., І, 1951, 195); Його поривала лють не тільки на Краньцовську, але й на себе самого (Март., Тв., 1954, 362).

◊ Порива́ти [аж] до живо́го се́рця — глибоко вражати, хвилювати, тривожити. [Руфін:] Признатись мушу: мені не до душі писання ваших учителів. Мене той стиль простацький, безладдя в доказах і рабство думки аж до живого серця порива! (Л. Укр., II, 1951, 347); Порива́ти за се́рце — те саме, що Бра́ти за ду́шу (за се́рце) (див. бра́ти). Їй робиться і душно, і млосно; щось давить за горло, пориває за серце (Мирний, III, 1954, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 252 - 253.

Поривати, ва́ю, єш, гл. сов. в. порвати, рву, рве́ш.

1) Схватывать, схватить. Як порве мене за руку! Н. Вол. у. Я порвав його за груди. Н. Вол. у.

2) Влечь, увлекать, увлечь. Плинут рибки, плинут, близше пришивают, мого синка жучка далій поривают. Гол. ІІІ. 500. Туди мою пориває рано й вечір душу. Мет. 6.

3) Поривати очі. а) Стремиться заглянуть. Раз-по-раз у сій розмові поривав наш кобзарь очі за ту межу, що відмежовує імперію од народів свободных. К. ХП. 21. б) Смотрѣть съ завистью. На чужий коровай очей не поривай. Мнж. 166.

4) Поривати руку. Простирать руку, стараться схватить. А на мою долю нехай не пориває руки. Г. Барв. 542.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 343.