БРАТИ

БРА́ТИ, беру́, бере́ш, недок.

1. перех. Схоплювати, охоплювати руками або яким-небудь знаряддям. Бере [Максим] заступ і лопату, Шкандибає в поле (Шевч., II, 1953, 56); Сама брала [Харитя] серп і жала! (Коцюб., І, 1955, 15); * Образно. А скільки в нас багатства і щастя, золотого! Бери його рукою — не вибереш до дна (Тич., II, 1957, 10).

◊ Бра́ти бика́ за ро́ги див. бик¹; Бра́ти м’ячі́, спорт. — ловити, відбивати або не пропускати у ворота м’ячі. Він брав найважчі м’ячі на всіх героїчних матчах столиці, і йому заздрили голкіпери всіх команд (Коп., Вибр., 1948, 28); У рот не бра́ти чого — не їсти або не пити чого-небудь. Сама нічого у рот не беру (Мирний, І, 1954, 92); Не буду ж я тієї горілки та вина і в рот брати (Н.-Лев., III, 1956, 252).

2. перех. Набирати певну кількість чого-небудь. Поїзд бере вугілля.

3. перех. Черпати, набирати (воду або іншу рідину). Ставок під кригою в неволі І ополонка — воду брать (Шевч., І, 1951, 42); — Спасибі, дівчино, — каже [козак], — яка вода славна! Це з Дніпра берете? (Вовчок, І, 1955, 317).

4. перех. Збирати (гриби, ягоди і т. ін.). От ще б то їх [рижики] брала, та як же пішов дощ (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Хлопці цілими зграями приходили сюди з села, влітку — купатися, брати гриби та ягоди (Вас., I, 1959, 155).

5. перех. Вибирати, рвати, виривати (коноплі, льон і т. ін.). Поза лісом зелененьким Брала вдова льон дрібненький (Укр.. лір. пісні, 1958, 210); Тепер Катря була і в будень дома — брала собі і людям плоскінь (Головко, II, 1957, 203).

6. перех. Здобувати, діставати. — Я.. додумався ось до чого: не можна просьбою — бери силою! (Мирний, І, 1954, 352); [Жірондист:] Скажи мені, де ти береш отруту, що.. зумів мені всю душу отруїть? (Л. Укр., II, 1951, 175); // Купувати. Брати квитки на поїзд; // Наступаючи, захоплювати, займати населений пункт, територію і т. ін. У мене є дорослий брат, він брав колись Берлін (Забіла, Одна сім’я, 1950, 37). Бра́ти з бо́ю (бо́єм) див. бій 2.

7. перех. Одержувати в користування. Лан забрав собі кращі землі.., половина села мусила брати землю на шпилях понад крутими балками (Н.-Лев., II, 1956, 260).

8. перех. Стягувати з кого-небудь, одержувати (податки, платню за роботу тощо). — Та дівчина, що у мене була, п’ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Мирний, І, 1954, 74); Напишіть мені про себе, де Ви служили, скільки брали і якої служби хотіли б (Коцюб., III, 1956, 259).

9. перех. Позичати в когось. Бере гроші на відробіток (Сл. Гр.).

10. перех., перев. за що. Сприймати певним чином. [Аецій Панса:] Ти ж не бери всього вже так поважно.., в нього жарт одягнений мов правда (Л. Укр., II, 1951, 364); Слова товаришеві він бере за жарт (Вас., І, 1959, 240).

11. перех. Вести, везти, нести з собою, забирати з собою, до себе. — Торік я тебе брав на те полювання, то ти мусив бачити, як я справлявся… (Вовчок, VI, 1956, 275); Беремо з собою обід і обідаємо десь на скелях (Коцюб., III, 1956, 362).

Бра́ти у при́йми див. при́йми.

12. перех. Наймати на роботу. — Нехай собі із другого села беруть [на жнива], а ми подивимося та підождемо (Мирний, IV, 1955, 242).

13. перех. Арештовувати, затримувати кого-небудь. Послали людей до Павлової хати Варку забрать. Знайшли її у хаті, у кутку, стали брати — вона одбива-лася (Вовчок, І, 1955, 175); [Матушка гуменя:] Беріть його!..в’яжіть його!..Він злодій, злодій… украв добро наше (Мирний, V, 1955, 114).

14. перех., заст. Женитися на комусь. — Може, думаєш брати її за себе? — Буду сватів слати в неділю (Вовчок, І, 1955, 50); — Кажи справді: кого— задумав брати? — допитується Христя (Мирний, II, 1954, 245); — Нащо займаєш, коли не думаєш брати?.. — А пішла б за мене? — питав він (Коцюб., І, 1955, 239).

Бра́ти рушники́, заст. — свататися. Аж ось увечері лізе пан писар з старостами до старого Макухи, себто за ївгу рушники брати (Кв.-Осн., II, 1956, 300); Бра́ти шлюб з ким, заст. — одружуватися. Ти одна йому найближча, найдорочша [найдорожча]. Ти з ним шлюб брала, руки в’язала (Мирний, V, 1955, 69); Слюсар Данило брав шлюб з дівчиною Антоніною (Смолич, Мир.., 1958, 52).

15. перех. і без додатка, діал. Приймати дитину під час пологів. — Чи такая баба брала — Щастя, долі не вгадала (Чуб., V, 1874, 34).

16. неперех., тільки 3 ос., розм. їсти наживку на гачку; ловитися на вудку (про рибу). Опівночі добре беруть соми.

17. неперех. і перех. Виконувати певну дію, роботу (про машину, знаряддя і т. ін.). Жнемо собі; Грицько коней поганяє, машина добре бере (Мирний, IV, 1955, 247); Поле було рівним, косарки брали низькорослий хліб при самій землі (Гончар, Таврія.., 1957, 215).

18. перех. Долати важку ділянку шляху, перешкоду і т. ін. Паровоз із важким хвостом вагонів з розгону бере гору (Еллан, II, 1958, 10); Літак свій останній бере перевал (Бажан, І, 1946, 122).

19. неперех., розм. Змінювати напрям руху, відхилятися від попереднього напряму; повертати. Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися (Коцюб., І, 1955, 361); Як увійдеш, бери направо, третя кімната (Хижняк, Тамара, 1959, 70).

20. перех. Забирати, віднімати час, сили і т. ін. Когена чекаю завтра або позавтра, знов, певно, братиме у мене вільний час вечорами (Коцюб., III, 1956, 169).

21. перех. Опановувати, охоплювати кого-небудь (про почуття, фізичний стан і т. ін.). Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (Коцюб., І, 1955, 23); — Не звикну я ніколи жити в цій оселі… Журба мене бере (Н.-Лев., III, 1956, 349).

Дрімо́та бере́ (бра́ла) — хочеться спати. Вони тихо лежали й не ворушилися — декого, певне, брала дрімота (Сміл., Зустрічі, 1936, 152); Ду́мка бере́ — з’являється думка; думається. Вас бере думка: а що, як то тільки одно марево.. в безмірних пісках безводного степу? (Мирний, IV, 1955, 313); [Живи́й] жаль бере́ [за се́рце] — стає дуже шкода, дуже жаль. Дивиться він на її роботу, а самого жаль бере, що вона так працює (Мирний, II, 1954, 76); Харитю живий жаль бере за серце (Коцюб., І, 1955, 16); — Ех! — казав Харитон.. — І жаль же мене бере, Даниле, такий жаль! (Смолич, Мир.., 1958, 28); Моро́з з-за плече́й бере́ — стає страшно, моторошно. — Так нащо ж ви мені проти ночі таке говорите? Мене вже мороз з-за плечей бере (Кв.-Осн., II, 1956, 156); Було й слухати, як ваш батько-покійничок розказує, то мороз з-за плечей бере (Вовчок, І, 1955, 307); Непосидя́чка бере́ (бра́ла) — не сидиться. Мотрю в бабиній хаті непосидячка брала (Мирний, II, 1954, 215); Нетерпля́чка бере́ (бра́ла) — не терпиться. Жде Чіпка годину, жде дві… Бере його нетерплячка (Мирний, II, 1954, 151); Нетерплячка брала палку Олександру (Коцюб., І, 1955, 26); Охо́та (хіть) бере́ (бра́ла) — хочеться. До листів щось не дуже охота бере (Л. Укр., V, 1956, 413); Нарікання сипались на діда Овсія, усіх брала хіть скоріш покинути небезпечний берег (Коцюб., І, 1955, 350); Плач бере́ — хочеться плакати. А ж плач його бере, — який він несміливий та незугарний (Мирний, III, 1954, 44); Сміх бере́ — стає смішно. А овечата? Подивишся — аж сміх бере: Такі малесенькі, як кошенята… (Гл., Вибр., 1957, 81); — Значить, ти більше в тилу воюєш? — спитав моряка Голуб. — Я? В тилу? Сміх мене бере. Я день і ніч на фронті (Кучер, Чорноморці, 1956, 120); Сон [не] бере́ (брав) — [не] спиться. Лягла вона спати, її сон не брав (Н.-Лев., II, 1956, 342); Сумнів бере (сумніви беруть) — з’являється сумнів. Я признаюся Вам.., що мене беруть сумніви, чи добре ми з Вами зробили, що випустили перших два [томи]? (Коцюб., III, 1956, 389).

22. неперех. Уживається при дієсловах у значенні початку виконання дії або, частіше, як спонукальне слово при наказовому способі. — Хто його зна, що й робити, хоч бери та переорюй все поле вдруге! (Л. Укр., III, 1952, 476).

◊ Бра́ти ако́рди — натискаючи пальцями одночасно на кілька клавіш або вдаряючи по струнах, викликати їх звучання. Підходить [Любов] до піаніно і бере скільки акордів, не сідаючи (Л. Укр., II, 1951, 10); Перестроївши струну сі на сі-бемоль, бере [поет] кілька акордів (Сам., І, 1958, 243); Бра́ти верх (го́ру) над ким — чим — здобувати перевагу в чомусь; перемагати. Утома була така сильна, що брала верх над усім: еони просто впали (Коцюб., І, 1955, 351); Буває таке, що індивідуальність перекладача бере гору над індивідуальністю поета (Рильський, III, 1956, 98); Бра́ти відпу́стку — іти у відпустку; Бра́ти в робо́ту кого — розправлятися з ким-небудь; лаяти, сварити когось за якусь провину. Брати в роботу дядю Ваню було не легко (Ю. Янов., II, 1954, 101); Його [Рубіна] брали в роботу, і кожного разу після прочуханки він обіцяв, що більше не буде (Сенч., І Опов., 1959, 4); Бра́ти в тямки́ що — розуміти. Не знав [дід Йосип] письма, а через те нічого не брав у тямки у тих мудрих книжках (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14); Бра́ти до ві́дома див. ві́дома; Бра́ти [бли́зько] до се́рця що — болісно переживати що-небудь; надавати чомусь великого значення. — Марійко, — звернувся ласкаво Василь до зажуреної дівчини, — не бери всього так близько до серця (Цюпа, Назустріч.., 1958, 385); Бра́ти до ува́ги (на ува́гу) що — зважати на що-небудь, ураховувати щось; Бра́ти за ба́рки див. ба́рки; Бра́ти за ду́шу (за се́рце) — сильно хвилювати, розчулювати, зворушувати. Пісня.. заповнила кімнату, вулицю, весь світ вона брала за душу (Собко, Біле полум’я, 1952, 29); її голосочок.. так за серце і бере… (Кв.-Осн., II, 1956, 426); Бра́ти за живе́ див. живи́й; Бра́ти зобов’я́зання — зобов’язуватися що-небудь робити, виконувати; приймати на себе певний обов’язок. Все більше прохідників беруть у змаганні конкретні індивідуальні зобов’язання (Рад. Укр., 11.Х 1956, 1); Я перший беру на себе зобов’язання йти шляхом Русова (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 55); Бра́ти на глум (на глу́зи, на кпи́ни, на сміх) кого, що — глузувати, кепкувати, насміхатися з когось, чогось. — То ти береш мене, старого, на глум? (Март., Тв., 1954, 60); Коли хто його ноги бере на кпини, то він того не може дарувати (Фр., IV, 1950, 64); [Гаптін:] Все зо сміхом, все на глузи береш… (Л. Укр., III, 1952, 718); Засмутився Карпо, не їсть, не п’є, як ніч ходить… Глузують наші, — на сміх його беруть… (Коцюб., І, 1955, 298); Бра́ти на замо́к що — замикати. Двері веранди, які вона сама брала на замок, тепер були розчиненими навстіж (Коз., Сальвія, 1959, 43); Бра́ти на зу́би кого — лаяти, гудити, судити кого-небудь. Коли проходив котрийсь з багачів.., ті, що мокли під ганком зборні, брали його на зуби (Коцюб., II, 1955, 69); Бра́ти на му́ки кого — мучити.. — Хоть мене на муки тут беріть.., коли на моїм цілім обійстю ринський готівкою знайдеться! (Фр., ІII, 1950, 199); Бра́ти на ро́зум (на ум) що — усвідомлювати. Старі скажуть на глум, а молодшим треба брати на ум (Номис, 1864, № 117); Бра́ти [на се́бе] сміли́вість — насмілюватися. Нижчеписані однак беруть на себе сміливість скромним почином задовольнити.. потреби сучасного інтелігентного читача (Коцюб., III, 1956, 239); Бра́ти но́ги на пле́чі — іти геть, тікати. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (Панч, Мир, 1937, 18); Бра́ти но́ту — відтворювати той чи інший звук голосом або на музичному інструменті. Залізний.. брав безнастанно ту ж саму ноту (Еллан, І, 1958, 78); Бра́ти о́чі на (в) се́бе — привертати до себе увагу; приваблювати. — На Марині плахта — аж очі на себе бере: картата, шовком заткана (Мирний, IV, 1955, 225); Квітник перед ганком аж горить червоними, рябенькими, білими гвоздиками, аж очі бере в себе (Коцюб., І, 1955, 460); Бра́ти при́клад з кого — мати кого-небудь за приклад, наслідувати когось. — А як же було Зоні брати приклад зграб’янки? (Л. Укр., III, 1952, 655); Бра́ти розгі́н — розганятися, починати швидко рухатися. Роман.. бере розгін, вперед веде машину (Дор., Три богатирі, 1959, 59); Бра́ти розлу́ку — розлучатися. [Xуса:] Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати? (Л. Укр., III, 1952, 164); Бра́ти [свій] поча́ток — починатися. Дніпро бере свій початок на братній Русі (Рад. Укр., 24.І 1948, 3); Бра́ти своє́: а) виявляти свою перемогу; перемагати. Сон таки своє бере (Котл., І, 1952, 199); — Час своє бере! — глухим голосом одказав Рубець (Мирний, III, 1954, 265); Жовтень був теплий, безвітряний, але осінь брала своє (Жур., Вел. розмова, 1955, 26); б) діставати для себе яку-небудь користь; домагатися своєї мети. Максим, докладаючи ротному, що москалі просяться.. "на побивку", — брав з них своє (Мирний, II, 1954, 135);

Бра́ти сло́во — зголошуватися виступати із словом; виступати із словом; Бра́ти уро́ки в кого — учитися. Я іще беру уроки на фортепіані (Л. Укр., V, 1951, 5);

Бра́ти у́часть у чому — бути учасником чого-небудь. У Львові 19-літній студент [І. Франко].. бере живу участь в редакції студентського журналу "Друг" (Коцюб., III, 1956, 28); Колгоспники стояли попід стінами, беручи жваву участь в суперечці (Коп., Вибр., 1953, 302); Бра́ти ціль — прицілюватися. На тлі заграви вороги видавалися силуетами, вирізаними з чорного оксамиту. Це полегшувало брати ціль, (Тулуб, Людолови, І, 1957, 109); Біс (кат, чорт) його́ (її і т. ін.) бери́ — звороти, які виражають зневажливе або байдуже ставлення до того, про що йде мова. — Та кат його бери. Тут аби швидше (Мирний, III, 1954, 256);

За живі́т (за печінки́) бере́ (бра́ло) — сильно болить, дошкуляє. Слізьми Троянці облилися, Енея за живіт бере (Котл., І, 1952, 68); Ясь бігав по хаті та кричав; його, знать, брало за печінки (Н.-Лев., І, 1956, 303); Моро́з бере́ — стає холодно; мороз більшає; На ко́льки бере́ (бра́ло) кого — стає боляче, коле. Сміялися ми з друзями, аж на кольки нас брало (Вишня, І, 1956, 289);

На́ша бере́ — ми перемагаємо. Уже Вулкан розм’як, як кваша, Венера те собі на ус. За діло, ну! — бере, бач, наша! (Котл., І, 1952, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 228.

Брати, беру, реш, гл.

1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми руками. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118.

2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118.

3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі.

4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Н. п. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Брати зуби. Рвать зубы. Вх. Лем. 394.

5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк.

6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81.

7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці…. беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроті на відробіток. Бере на зелений овес. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118.

8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184.

9) — баса. Пѣть басомъ.

10) — вліво, ліворуч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе.

11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч.

12) — дитину. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у.

13) — завичку. См. Завичка.

14) — контракт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.

15) — ланцюгами. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.

16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209.

17) — мірку. Снимать мѣрку.

18) — на муки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349.

19) — на себе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку.

20) — на спиток. Испытывать.

21) — на сповідь. Исповѣдывать.

22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на Ум. ЗОЮР. І. 13.

23) — очі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками…. та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3.

24) — під главу. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у.

25) — під ноги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118.

26) — розлуку. Разлучаться, разставаться. Треба брати з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302.

27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Н. п.

28) Бере кого що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) дріжаки беруть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере. Становится жаль. сум, журба бере. Становится грустно. уроки…. колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. браний и братий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 93.