ПЛАВАТИ

ПЛА́ВАТИ, аю, аєш, недок.

1. Пересуватися в різних напрямках, тримаючись на поверхні води або в воді. Плавав лебідь на воді понад берегом (Укр.. казки, 1951, 53); Вода висихала і от тепер, де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи (Мирний, IV, 1955, 16); В фонтанах плавали золоті рибки (Н.-Лев., III, 1956, 295); Ми довго плавали, потім сиділи на гарячому піску сухумського пляжу (Трип., Дорога.., 1944, 50); // Уміти держатися на воді й пересуватися в ній; займатися плаванням. Марта не вміла добре плавати (Гр., І, 1963, 421); Не так давно лікарі помітили, що діти здатні навчитися плавати раніше, ніж ходити (Наука.., 10, 1968, 41); // Служити або бути придатним для плавання (про судно). — Настане.. час, зроблять такого човна, ..що він буде і плавати, і літати (Тют., Вир, 1964, 41); // Перебуваючи в рідині, триматися на її поверхні, не тонути в ній (про предмети). В горілці плавав червоний стручок перчиці (Н.-Лев., III, 1956, 280); Дуже багато айсбергів плаває біля берегів Гренландії і Антарктиди (Фіз. геогр., 5, 1956, 119); *У порівн. Восени й весною, як розпочнеться негідь та сльота, все містечко з хатами й крамницями неначе плаває в болоті, рідкому, аж прозорому (Н.-Лев., І, 1956, 50); // Мати властивість триматися на поверхні рідини (про тіла, питома вага яких менша від питомої ваги відповідної рідини). Дерево плаває; // перен. Лежати, перебувати в чому-небудь рідкому. Переночує він так, плаваючи у власній крові (Хотк., II, 1966, 356); // перен. Бути на поверхні, розпливатися по поверхні чого-небудь. На жовтому пергаментному обличчі генерала плавала мрійлива посмішка (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 77).

2. Пересуватися по воді на човні, пароплавом і т. ін.; бути в плаванні (у 2 знач.). Еней наш плив хоть дуже прудко, Та вже ж він плавав не деньок (Котл., I,1952, 113); Хотів би Сашко, звичайно, бути моряком далекого плавання — щоб плавати доброю посудиною в заморські краї, по морях і океанах цілого світу (Смолич, V, 1959, 26); // розм. Служити на судні. Цей товариш Курінний в недавньому минулому десь на Півночі на підводнім човні плавав (Гончар, Тронка, 1963, 179); // Перебувати в рейсі (про судно). Його корабель плавав лише в одному морі (Ю. Янов., II, 1958, 33).

3. перен. Плавно й легко літати, рухатися в повітрі (про птахів або про літальні апарати). Гордо і тільки десь-колись помахуючи розпластаними крилами, плавав яструб високо понад полонинами в лазуровім океані (Фр., VI, 1951, 21); Орли клекотіли, велично плаваючи понад глибокими, повними спеки міжгір’ями (Гончар, III, 1959, 111); // Пересуватися в космічному просторі за межами земного тяжіння або перебуваючи в стані невагомості. Одягнений у спеціальний скафандр з автономною системою життєзабезпечення, він [О. А. Леонов] вільно плавав поза кораблем, віддаляючись від шлюзової камери на 5,35 метра (Веч. Київ, 18.III 1967, 3); Тривала програма польоту дала змогу космонавтам залишати крісло і вільно плавати в кабіні (Рад. Укр., 23. Х 1962, 2); // Повільно, плавно пересуватися по небозводу (про сонце, місяць і т. ін.). Плавав місяць у небі, як дим (Сос., І, 1957, 149); // Переміщуватися в повітрі внаслідок його коливання, руху. Лампа рівно горіла, і в молочному світлі плавав дим папіроски (Коцюб., II, 1955, 286); Над луками плавав туман (Панч, Вибр., 1947, 362).

4. перен. Плавно рухатися, переміщуватися в різних напрямках. Його руки, затягнені в рукавички, плавали у повітрі, як голуби (Коцюб., II, 1955, 377); // Плавно ходити. Вона за стіл не сідала, а плавала, як лебедиця, то в хатину, то в комору, та все подавала страви на стіл (Тют., Вир, 1964, 215).

5. перен. Бути оповитим (маревом, туманом і т.ін.). Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задушливому мареві (Ю. Янов., II, 1958, 193).

6. перен., розм. Не знаючи, не розуміючи чого-небудь, говорити або діяти наздогад, плутано. [Олена:] Товариші, хто пам’ятає емульгатори бітумних емульсій? Тільки твердо, щоб не плавати (Мик., І, 1957, 159); — Жаль, Лялю, що нам в університеті не читали спецкурсу про практику підпільної роботи! — пошкодував Серга. — А тепер плавай. Ось як, приміром, подати б іншим сигнали про себе? — Діями, — сказала Ляля (Гончар, IV, 1960, 69).

◊ Мі́лко пла́вати див. мі́лко; Пла́вати як (мов, немо́в і т. ін.) сир (варе́ник, пирі́г) у ма́слі див. ма́сло.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 554.

Плавати, ваю, єш, гл. Плавать. Ой плавали утенята по тім боці ставу. Мет. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 190.