ПЕРЕМОКАТИ

ПЕРЕМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМО́КНУТИ, ну, неш і ПЕРЕМО́КТИ, кну, кнеш, док.

1. Ставати мокрим. Від часу до часу піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло (Коб., І, 1956, 89); Змією Поповзла [Маруся] в росистих корчах, вся перемокнувши в одну хвилю, але не відчула нічого… (Хотк., II, 1966, 136).

Перемо́кнути до кісто́к (до ни́тки, на хлющ і т. ін.) — те саме, що Змо́кнути до ни́тки (див. ни́тка). [Зборовський:] Перетомилися всі і перемокли на хлющ, так тепер треба спочивати та сушитись (Кроп., V, 1959, 517).

2. Мокнути занадто довго, довше, ніж потрібно. Щоб не перемокли коноплі, пійшла [пішла] на Сікновеніє тягати їх (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 231.

Перемокати, ка́ю, єш, сов. в. перемо́кти, кну, неш, гл. Перемокать, перемокнуть. Щоб не перемокли коноплі, пійшла на Сікновеніє тягати їх. Грин. II. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 128.