ПЕРЕДОК

ПЕРЕДО́К, дка́, ч.

1. розм. Те саме, що пере́д 1. Зрадливий замір заворушився в Швидкого, одразу одігнавши сон, тихенько ворухнув він передком ноги, підбадьорюючи гостя (Вас., І, 1959, 355).

2. Передня частина воза, візка, екіпажа і т. ін. Ви сидите на повозці, вам не хочеться вставати.. Ось ви простягаєте ноги, посуваєте їх аж у передок (Мирний, IV, 1955, 323); Мою корзинку в передок підводи вмостив уже Ладимер (Тич., II, 1947, 57); Коняка трусила задом, трахкала ногами в дощаний передок (Тют., Вир, 1964, 272); // Передні колеса разом з віссю і голоблями. — Ми, Онисю, вкинемо в віз одного гарбуза паничеві, а другого для погонича почепимо під возом, під передком, — сказали наймички (Н.-Лев., III, 1956, 25); У брухті Антон знайшов парокінний передок, в ільницького коваля випросив однокінний задок, в кума Семка напозичав інструменту і складав воза (Чорн., Потік.., 1956, 73); // Місце для кучера у візку, екіпажі і т. ін. Мечелар широко розчинив ворота, скочив на передок фаетона, змахнув батогом, і старовинний, розмальований великими трояндами фаетон загуркотів по дорозі в степ (Чаб., Балкан. весна, 1960, 92); // Передня частина деяких сільськогосподарських машин. Передковий плуг складається з двох основних частин — самого плуга і передка, з’єднаних між собою рухомо (Механ. і електриф.., 1953, 17); // рідко. Передня частина автомашини. Передок машини стояв на дорозі, значно вище від кузова (Руд., Вітер.., 1958, 160); Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху (Ткач, Плем’я.., 1961, 350).

3. Колісний, зчеплений з лафетом візок, яким перевозять гармати. Козаки на засідах чули, як з грюком та брязкотом з передків здіймались гармати (Стар., Облога.., 1961, 52); За садком.. Василько несподівано побачив багато коней. Вони стояли, запряжені в передки з-під гармат (Панч, Гарні хлопці, 1959, 97).

Взя́тися на передки>́ — причепити гармати до передків. Батарея, востаннє харкнувши ядерними горіхами, взялася на передки й бігом почала відходити за містечко (Панч, І, 1956, 206); Зня́тися з передкі́в — відчепити гармати під передків.

4. Частина взуття, що облягас підйом та передню частину ноги. Полудрабок обшмульгав жовтий сап’янець і зробив смугу через усю халяву й передок (Н.-Лев., II, 1956, 317); Він пришивав нові передки до старих, але ще дебелих юхтових халяв (Руд., Вітер.., 1958, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 173.

Передок, дка, м.

1) Ум. отъ перед.

2) Передняя часть телѣги. Рудч. ЧП. 250.

3) Облучекъ, козлы. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 117.