ОБСИПАТИ

ОБСИ́ПАТИ див. обсипа́ти.

ОБСИПА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ОБСИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. обси́плють; док., перех. і без додатка.

1. Обкидати, обтрушувати, покриваючи з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь. Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Коцюб., І, 1955, 361); Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся, обсипувала м’яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице (Кобр., Вибр., 1954, 90); Карпо ліг і всього себе.. обсипав білим піском, мов у простирадло загорнувся (Головко, І, 1957, 189); Маринка ловила в долоні нетанучі сніжинки, обсипала ними тата (Мушк., Серце.., 1962, 284); * Образно. Обсипає вечір нас золота порошею (Сос., Солов. далі, 1957, 120); Ніч п’янила квітами, місяць обсипав срібним сяйвом дерева (Десняк, II, 1955, 412); // Обкидати, закидати чимось кого-небудь з усіх боків. За нею.. гналась дітвора та обсипала її грудками й порохом (Коцюб., І, 1955, 272); // Посипати чимось навколо чого-небудь. Дідова дочка.. обполола, обханючила [яблуньку] і пісочком обсипала (Ів., Укр.. казки, 1950, 89); // Густо, рясно всівати (бризками, краплями і т. ін.). Трава плуталась під ногами й обсипала гарячі ноги холодною росою (Н.-Лев., III, 1956, 338); Прибій, б’ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 29); Хмара наздогнала парусник і обсипала його дощем (Ю. Янов., ІІ, 1958, 59); // безос. Шура.. відкинула брезент.. Колючим дощем обсипало її гаряче обличчя (Гончар, III, 1959, 182); // Сиплючись, обпадаючи, укривати, встеляти що-небудь шаром. Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками і росою (Стельмах, І, 1962, 221); * Образно. Зацвів небесною красою Очей твоїх небесний цвіт. І це весною, це в маю Обсипав душу він мою! (Олесь, Вибр., 1958, 243).

Обсипа́ти (обси́пати) ку́лями і т. ін. — сильно обстрілювати. Піхота кинулась бігом… Ворог обсипав її картечним градом (Мирний, І, 1949, 232); Тільки цюкни сокирою, так тебе й обсипле ракетами та кулями (Гончар, Новели, 1954, 39).

◊ Обсипа́є (обси́пало, обси́пле) жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого — хтось раптово відчуває страх, тривогу, неспокій і т. ін. — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле… (Мирний, І, 1949, 362); Гната раз обсипає снігом, другий — жаром… Ах, це неправда!.. він не злочинець… він не хотів її смерті … (Коцюб., І, 1955, 76); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (Кучер, Трудна любов, 1960, 358); Обсипа́ти (обси́пати) по́глядом кого — пильно дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Василько крутився біля.. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (Турч., Зорі.., 1950, 17); Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дн. Чайка, Тв., 1960, 48).

2. Скупчуючись у великій кількості, займати, густо вкривати кого-, що-небудь. До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (Номис, 1864, № 14165); Дзвенять бджоли, густо обсипали яблуню (Горд., Дівчина.., 1954, 136); // Обступати, оточувати з усіх боків. Підійшли [кролики], обсипали як сніг Матвія сивого, що сам посеред них, мов трусик (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209); Сподіваючись на гостинець, його, мов жолуді, обсипали ще п’ятеро дітлахів (Руд., Остання шабля, 1959, 212); // перен. З’являтися у великій кількості. — Де мені вас містити з дітворою, що вже знаю, що так і обсипле (Кв.-Осн., II, 1956, 153).

3. перен. Щедро наділяти когось чим-небудь. За моє писаня [писання], то Ви мені не дякуйте і вдячністю не обсипайте (Стеф., III, 1954, 110); [Юсуф:] В мене срібла-золота, скільки твоя душа забажає. Я всю тебе обсиплю перлами, обсиплю золотом, тільки будь весела! (Н.-Лев., II, 1956, 447); Виховательки.. обсипали дівчинку найкращими побажаннями на дорогу (Вол., Наддн. висоти, 1953, 38); // Спрямовувати щось на кого-небудь у великій кількості. Тася стала обсипати поцілунками сонного сина (Дмит., Розлука, 1957, 126); Раптом обсипали її всі допитами та докорами; але Оксана.. стояла мовчки (Л. Янов., І, 1959, 47); Мелашка.. ніби не чула, як свекруха одразу обсипала її неласкавими словами (Н.-Лев., II, 1956, 322).

4. Скидати з себе листя, пелюстки, плоди і т. ін. Волошки бризкали росою на.. ноги, червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (Донч., III, 1956, 70); Обсипає верба віти, Станом поника… (Граб., І, 1959, 334); // Струшувати, скидати з себе що-небудь сипке. Вони [дерева] стоять над головою глядача [на екрані], обсипаючи сніг в об’єктив (Ю. Янов., II, 1958, 12); // Струшувати, збивати (плоди, цвіт і т. ін.). Вітер по траві ступає, цвіт із вишні обсипає (Тич., II, 1957, 229).

5. Доторкаючись до чогось сипкого, викликати його осування, опадання. Потому [Карпо Петрович] почав спускатися в яр, .. обсипаючи шашкою глину (Коцюб., II, 1955, 377); * Образно. І од Чорного моря й до моря, де одвічної криги блакить, обсипаючи залпами зорі, бій гігантів гримить і гримить… (Сос., II, 1958, 178).

6. безос., розм. Покривати висипом. Губи обсипало.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 576.

Обсипати, па́ю, єш, сов. в. обсипати, плю, плеш, гл. Осыпать, осыпать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 26.