ЛОЖЕЧКА

ЛО́ЖЕЧКА, и, ж.

1. Зменш. до ло́жка. Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (Н.-Лев., II, 1956, 74); Опущена в гарячий чай металева ложечка, дістаючи теплоту від чаю, нагрівається (Фізика, II, 1957, 19); Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461); // Пестл. до ло́жка. Дівчатам вже не до їжі.. Треба своє діло справляти; та, не бравшись за ложечки, і заспівали (Кв.-Осн., II, 1956, 74); — Дайте мені, голубко, борщику трошки.. Хоч дві ложечки (Коцюб., І, 1955, 454).

2. чого. Деталь деяких машин і знарядь. Її [картоплю] добре захоплювали ложечки саджалки і висаджували в грунт без пропусків (Хлібороб Укр., 12, 1964, 13).

3. розм. Нижня частина грудей під ребрами. Удар Зірченкові припав під ложечку, і той звалився, задихаючись (Воскр., Весна.., 1939, 37).

◊ Сса́ти (засса́ти, смокта́ти, засмокта́ти і т. ін.) під ло́жечкою — боліти, пекти у нижній частині грудей під ребрами. — Ой, скупий же ви народ — армійські інтенданти!.. У вас під ложечкою ссе, коли треба розкошелитись (Руд., Вітер.., 1958, 172); Проганяючи всякі злі думки, Євген Вікторович відчув, як знов засмоктало в нього під ложечкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 354).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 540.

Ло́жечка, ки, ж.

1) Ум. отъ ложка.

2) мн. Ложечки. Родъ дѣтской игры, въ которой «мать» наказываетъ будто-бы провинившагося въ немытіи ложекъ, а послѣдній долженъ убѣжать извѣстнымъ образомъ отъ наказанія. Ив. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 374.