ЗІВ'ЯНУТИ
Значення зів'янути це
ЗІВ’Я́НУТИ і рідше ЗОВ’Я́НУТИ, ЗІВ’Я́ТИ і рідше ЗОВ’Я́ТИ, в’я́ну, в’я́неш, док.
1. Стати в’ялим, сухим; засохнути (про рослини). Зів’яла вже та квітка запашна, Її нема — сама суха стеблина… (Гр., І, 1963, 101); Сховалась осінь у ліси, з дерев спадає лист жовтавий, і вже зів’яли в лузі трави (Гонч., Вибр., 1959, 25); [Неофіт-раб:] Квіти в косах ще не зав’яли (Л. Укр., II, 1951, 226).
2. перен. Утратити молодість, красу; змарніти (про людину). Вона зів’яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло, аж зчорніло (Н.-Лев., III, 1956, 163); І пташкам воля, в чистім полі І пташкам весело літать. А я зов’янула в неволі (Шевч., II, 1963, 120); // Утратити жвавість, рухливість, бадьорість; зробитися в’ялим, млявим. — Такі [як Багрич] не можуть просто жити. Вони мусять діяти, боротись… Інакше занидіють, зів’януть (Дмит., Обпалені.., 1962, 51); Знітився, зів’яв [Федір] під твердим поглядом дівчини, її короткий наказ позбавив його волі (Ткач, Арена, 1960, 126); Чого так зів’яли його сильні руки і в такій гіркій задумі поникла його голова? (Тют., Вир, 1964, 125); * Образно. Билося серце, хвилювалося почуттям і дожидало своєї любої пори… Та чи то ж дожде? Чи так і зов’яне, як бадилля без дощу од сонця?.. (Мирний, І, 1954, 61); * У порівн. Крайнюк притих, наче зів’яв, але сторожко дослухається, жде присуду (Кучер, Голод, 1961, 172).
◊ Во́лос зів’я́в (зів’я́не) див. во́лос.
3. перен. Утратити силу вияву, ослабнути, зникнути (про почуття, думки, надії і т. ін.). Зів’яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (Коцюб., І, 1955, 245); Що як в той час Від його [морозу] поцілунків Мак на щоках моїх палко розквітне?! Може, краса моя бідна зів’яне!? (Олесь, Вибр., 1958, 222); Зов’яне марне у палатах Краса і молодость моя (Шевч., II, 1953, 220).
4. розм., рідко. Те саме, що уме́рти. Заплющила очі [Одарка] й богу душу оддала, навіть не зітхнула. Зів’яла сидячи, як та квітка на сонці (Н.-Лев., І, 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 571.
Зів’я́нути и зів’яти, в’яну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Лежить моя мила, як рибонька зів’яла. Чуб. V. 79.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 152.
зів'янути Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
fade away | увянуть |
зів'янути Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
zivianuty | ziv'ianuty | ziv'yanuty |
зів'янути Рід - дієслово, доконаний вид
зів'янути Словоформи слова
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зів'яну | зів'янемо |
2 особа | зів'янеш | зів'янете |
3 особа | зів'яне | зів'януть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зів'янув | зів'янули |
Жіночий рід | зів'янула | |
Середній рід | зів'януло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зів'яньмо | |
2 особа | зів'янь | зів'яньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зів'янувши |
зів'янути Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
8 | 4 | 4 |