ЗВАЛЮВАТИСЯ

ЗВА́ЛЮВАТИСЯ¹, ююся, юєшся, недок., ЗВАЛИ́ТИСЯ, звалю́ся, зва́лишся, док.

1. Втрачаючи опору, рівновагу, падати, перекидатися. Голос її [жінки] тривожний, в сум’ятті. Вона звалюється коло дверей і шкребе їх нігтями (Тют., Вир, 1964, 415); — Сини мої, сини мої…— та й звалилась [Олександра], як трава на гостру косу (Вовчок, І, 1955, 33); Страшний удар ззаду приголомшив його. І він звалився на землю, як підрубаний дуб (Довж., І, 1958, 265); Блоха покірно спер рушницю на дерево, але так невдало, що вона звалилась на землю (Гжицький, Опришки, 1962, 117); // Падати, будучи вбитим, підстреленим тощо. Хмара стріл впала дощем на стан Олешича. Раз у раз звалювався якийсь вершник із сідла, густо падали коні (Оп., Іду.., 1958, 334); Я бачив, як серну підстрелив стрілець: Звалилася, бідна, прийшов їй кінець (Пісні та романси.., II, 1956, 150); — А я як стрільнув, та шаблею, шаблею… Один [литвин] звалився, інші — врозтіч (Тулуб, Людолови, І, 1957, 65); // Падати, будучи зрубаним, зрізаним, скошеним. Розсердився [хазяїн] і косу ухопив… Черк, черк — і ввесь Бур’ян зваливсь (Гл., Вибр., 1951, 140); // тільки док. Лягати, падати від утоми, хвороби, сп’яніння і т. ін. Удова занедужала й звалилася (Вовчок, I, 1955, 314); Усе, що має, проп’є [Довбня], в одній сорочці по шинках бігає, аж поки де під тином не звалиться (Мирний, III, 1954, 200); Побитий, у залитій кров’ю чумарці, увесь у реп’яхах та соломі, блідий, аж чорний на виду, він ледве дійшов до лави, звалився і більше вже з неї не зводився (Л. Янов.. I, 1959, 310).

Зва́люватися (звали́тися) з ніг: а) втрачаючи опору, рівновагу, падати, перекидатися. Змій од злості ледве з ніг Не звалився, а потому Кинув оком на солому (Перв., Райдуга.., 1960, 137); б) втрачати здатність триматися на ногах, лягати через утому, хворобу, сон і т. ін. Одного вечора Кавун зваливсь з ніг; його перевезли в лазарет (Н.-Лев., II, 1956, 211); — Відстоявши години за рядового, ви потім звалитесь з ніг, задасте хропака. А хто ж буде за вас пости перевіряти? (Гончар, ІІІ, 1959, 310).

2. Падати вниз з чого-небудь, кудись, на щось. Кашкет звалюється з голови і котиться на брук (Смолич, II, 1958, 50); Мчав, поки мчав по рівнім полю, Та як притрафився рівчак, З коня звалився неборак (Фр., X, 1954, 286); Василько хотів подертися ще вище, але сучок обломився під ним, і він звалився козакові просто на голову (Панч, II, 1956, 202); Звалившись у лампадку, тарган погасив святий вогник (Донч., III, 1956, 22); * Образно. Не завше горе на плечах сидить — прийде час, що й звалиться! (Укр.. присл.., 1955, 74).

◊ На́че (нена́че, мов і т. ін.) гора́ з плече́й звали́лася див. гора́.

3. перен., розм. Раптово, несподівано з’являтися, прибувати куди-небудь. — Павле, —оглянувся Смик,— звідки ти звалився на пасіку? (Рудь, Гомін.., 1959, 46); Коли величезна юрба вершників звалилася на табір руської дружини — він був пустісінький (Оп., Іду.., 1958, 331); // Раптово, несподівано наставати, насуватися (про явища, події). Дипломат і близький друг Наполеона був приголомшений останніми подіями, що звалилися на велику армію (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388); Велетенської сили грім звалився на море, і здавалося, буря завмерла від тієї сили (Кучер, Чорноморці, 1956, 57); — Як сніг на голову звалилась оця війна (Збан., Єдина, 1959, 142); // Раптово випадати комусь, на долю кого-небудь (про щось неприємне, обтяжливе). В одну мить усвідомив [Степан] собі грозу всього нещастя, що звалювалося на нього (Круш., Буденний хліб.., 1960, 66); Робота в «Просвіті» цілком мене знесилила, бо звалилась усім тягарем на мене та на мою жінку (Коцюб., III, 1956, 305); — А ти поплач, дочко,— порадив Марко Іванович, розуміючи всю сукупність переживань, що звалилися на неї (Баш, Надія, 1960, 332).

◊ Звали́тися на го́лову чиюсь; Звали́тися на пле́чі (ру́ки і т. ін.) чиїсь — несподівано стати для кого-небудь об’єктом клопоту, турбот і т. ін. Тепер знову звідкись звалився [Іван] на їхню голову (Гончар, IV, 1960, 57); [Назар:] Стільки роботи звалилось на твої руки. [Катерина:] Мені не звикати (Зар., Антеї, 1962, 407); На його плечі, крім тещі, мали звалитись ще чотири дорослих дівиці, яким у свою чергу треба буде дати посаг і повидавати заміж (Вільде, Сестри.., 1958, 510).

4. Опускатися на що-небудь як прийдеться, не володіючи собою (безсило, важко і т. ін.). Маруся аж звалилася на піл від сліз, і Настя плачучи сиділа над нею (Кв.-Осн., II, 1956, 59); Він звалився на стілець і дико, потрясаючи стіни кімнати, заридав (Мик., II, 1957, 71); Їздові, зскакуючи з передків, кидались в найближчі окопи. Хома теж звалився на чиїсь тіла (Гончар, III, 1959, 360).

5. тільки недок. Пас. до зва́лювати. * Образно. У своїх творах В. І. Ленін рішуче осуджував, як архінебезпечні, такі методи історичної характеристики явищ, при яких звалюються в одну купу факти істотні і другорядні (Ком. Укр., 5, 1960, 38).

ЗВА́ЛЮВАТИСЯ², юється, недок., ЗВАЛЯ́ТИСЯ, я́ється, док.

1. Сплутуватися, збиватися (про вовну, шерсть, волосся, пух). Поперед усіх, зовсім біля дверей, трусив своїм зім’ятим кожухом, вовна на якому звалялась уже в лямець, розгублений Голова (Збан., Єдина, 1959, 186).

2. тільки док. Виготовитися способом валяння (про вироби із вовни, шерсті, пуху).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 460.

Зва́люватися, лююся, єшся, сов. в. звали́тися, лю́ся, лишся, гл. Сваливаться, свалиться, повалиться. Не дай, Боже, звалитися під тином. Ном. № 8302. Прийшов Василь додомоньку, на постіль звалився. Чуб. V. 434.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 128.