ЗАСТУПАТИ

ЗАСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. засту́плять; док.

1. перех. Загороджуючи, затуляючи, оповиваючи і т. ін. кого-, що-небудь, робити невидним повністю або частково. Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню дерев’яну почорнілу церковцю (Н.-Лев., II, 1956, 401); Небо заступали хмари. Вони насувалися з заходу, закриваючи собою численні зорі (Шиян, Баланда, 1957, 190); Під нами зараз сколихнулася земля і дим заступив степ (Логв., Давні рани, 1961, 36); // Закривати, заслоняти собою кого-, що-небудь. — Цить, дурна! — прошепотів він стиха. — Більше битимуть! — і знову виступив уперед, заступаючи дочку собою (Мирний, IV, 1955, 225); Зненацька чиясь кремезна постать заступила старому світло (Тулуб, Людолови, І, 1957, 113); — Вітре, вітре, солдатське щастя, заступи мене перед ворогом заметіллю своєю! (Довж., І, 1958, 312).

◊ Ву́ха заступа́є, безос. — втрачається слух. — Здається, недочуваю.. Вуха заступає (Фр., IV, 1950, 185);

Заступа́ти (заступи́ти) доро́гу [у життя́] див. доро́га;

Заступа́ти (заступи́ти) [о́чі] кому — застеляючи, затуляючи очі, заважати добре бачити. Тимко зараз же погасив сірника, і густа темрява знову заступила очі (Тют., Вир, 1964, 90); // безос. — Ромусь, ти бачиш, він тобі перший уклонився.. — Дай спокій, заступило мені, що я не бачив його перший (Вільде, Троянди.., 1961, 119); Заступа́ти (заступи́ти) світ див. світ.

2. неперех., розм. Заходити за що-небудь. Ївга заступила за тую стіну і виглядає в дірочку (Кв.-Осн., II, 1956, 294); Не видко було місячка, спали й зірки, заступивши за хмару (Гр., II, 1963, 477).

3. перех., перен., розм. Захищати, боронити кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін. Твоїм буть братом не стиджуся І неню заступать кленуся (Котл., І, 1952, 224); Вдові убогій поможіте. Не осудіте сироти І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих (Шевч., І, 1951, 343); — Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (Панч, Гомон. Україна, 1954, 111).

4. перех. Приходити, з’являтися на зміну кому-, чому-небудь; заміняти когось, щось. Вмерла [мати], а її місце заступила Маріцца (Коцюб., І, 1955, 268); -Вже понад сто років шукають люди формулу речовини, що заступила б звичайне харчування (Смолич, І, 1958, 71); Минули останні дні літа, їх заступила осінь (Гур., Наша молодість, 1949, 105); // тільки недок. Тимчасово виконувати чиї-небудь обов’язки. Друг Артамонова Геннадій Валер’янович Козинець заступав парторга будови, який був у відпустці (Дмит., Розлука, 1957, 291); — Директор тяжко захворів. Виїхав недавно на лікування в Київ. Його заступає головний інженер товариш Голубенко (Руд., Вітер.., 1958, 130); // перен. Відсовувати кого-, що-небудь на задній план, робити неяскравим, неважливим, другорядним. У нечисленному ряді жіночих образів образ матері заступив собою всі інші (Довж., І, 1958, 12); Все йому заступила незвідана туга, і все стало тепер немиле й чуже (Донч., IV, 1957, 142).

5. перех. і без додатка, з інфін., на що. Приступати до роботи, чергування і т. ін. На юті пробили склянки, нова зміна матросів заступила вахту (Кучер, Чорноморці, 1956, 229); Русевич появився на шляху від селища не скоро після того, як заступила ранкова зміна (Шовк., Інженери, 1956, 24); Заступила чергувати Настуся і вперше зайшла в палату (Коп., Вибр., 1953, 386); Після обіду Петро поспішав на завод, де йому треба було заступати на зміну (Загреб., Спека, 1961, 22).

6. неперех., розм. Наступати, починатися (про день, ніч, свято і т. ін.). Третя ніч ось заступає. Третю він роботу має (Перв., Казка.., 1958, 63); Весна тільки-тільки що заступила, а вже так тепло надворі (Л. Янов., І, 1959, 409).

7. неперех., розм., рідко. Вступати, входити куди-небудь. А на ранок зі Сходу в село заступає піхота (Голов., Близьке.., 1948, 33); Прийшлося раз циганові так скрутно, що нічого їсти і взять ніде. Міркував він собі, міркував і надумався заступить у монастир (Україна.., І, 1960, 179).

8. перех., діал. Заповнювати. Юрбою, з шумом, наче п’яні, Ми все подвір’я заступили (Фр., X, 1954, 339).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 337.

Заступа́ти, па́ю, єш, сов. в. заступи́ти, плю́, пиш, гл.

1) Закрывать, закрыть, становиться между. Рада б зірка зійти, чорна хмара заступає. Мет. 81. То не чорнії хмари ясне сонце заступали. Макс. (1849), 80. Рад би я вітати та й привід дати своєму дитяточку, — сира земелька заступила тенька, прилягла мі ручку. О. 1862. IV. 40. Люде б сонце заступили, як би мали силу. Шевч. 80. Так мені світ і заступило.

2) Занимать, занять, преграждать, преградить (дорогу). Де не візьметься вогонь, — увесь шлях заступив. Рудч. Ск. II. 75. Йому калина дорогу заступила. О. 1862. IV. 27. А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Чуб. V. 248.

3) Заходить, зайти за что. Як хто їде, або йде було мимо, то він заступить за, коморю, чи за двері, щоб не здоровкатись. Г. Барв. 160. Шкода від нас за мури заступати, на козаків гармати риштувати. К. ЦН. 174.

4) Начинаться, начаться (о днѣ и пр.). Заступало свято, настав багатий вечір. Мир. Пов. І. 136.

5) Вступать, вступить (въ должность). Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Грин. II. 245.

6) Замѣнять, замѣнить, замѣщать, замѣстить.

7) Защищать, защитить. Мил. 196. Хто мене (без матері) буде тепер заступать? Мил. 201. Було б кому заступити дочку від силоміття. Г. Барв. 509. Заступи мене, Боже, при лихій годині! Заступи, Господи, заборони хрестінську худібку. Шух. І. 192.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 103.