ЗАСТУКАТИ

ЗАСТУ́КАТИ¹, аю, аєш, док.

1. Почати стукати, видавати стук, шум під час ударів, поштовхів і т. ін. — Петро приїхав!.. — задзвенів десь молодий голос, і радісно застукали каблуки (Коцюб., II, 1955, 357); Лунко застукали молотки по трубах, затьохкали зубила (Вол., Місячне срібло, 1961, 243); Коли застукав кулемет і загорівся бій, ти зі стола взяла портрет, дала напуток свій (Рудь, Дон. зорі, 1958, 35); // Швидко забитися (про серце), запульсувати (про кров). У Солохи мороз і жар пробіг по тілу, серце застукало, думки помутнілися… (Мирний, 1,1954, 63); Івана охопив невимовний страх.. Кров гарячково застукала в скронях (Кол., Терен.., 1959, 89).

2. Почати стукати у двері, вікно і т. ін., просячи, домагаючись дозволу ввійти. Пан інженер.. застукав у двері канцелярії маршалка (Мак., Вибр., 1954, 236); Дебелі ворота з дашком були засунені, від [козак] застукав у них чоботом і голосно гукнув: — Пугу, пугу, пугу! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 81); // безос. — Хто там? Чого треба? — ..Застукало дужче у вікно. — Одчини, молодице (Вас., І, 1959, 306).

3. перен., розм. Настати, початися (про явища природи). Зимою… застукають тріскучі морози, зніметься завірюха, хуртовина… (Мирний, II, 1954, 251).

ЗАСТУ́КАТИ², аю, аєш, док., перех., розм.

1. Раптово знайти, застати кого-небудь десь. Протасій застукав Нільського і розказує йому, а той тілько головою хитає (К.-Карий, І, 1960, 357); -Хотілось би мені татуня застукать дома, — сказав.. Харко (Морд., І, 1958, 141); // Несподівано захопити, спіймати де-небудь, переслідуючи, розшукуючи. Одного разу хазяїн засів і застукав лиса в курнику (Укр.. казки, 1951, 68); Він, гуртом з хлопцями, заліз на чийсь баштан. Дід-баштанник уздрів та й застукав їх біля річки в закутку так, що їм нікуди, було тікати (Гр., II, 1963, 11); Буряної ночі їм, як і багатьом хотинцям, не вдалося втекти за ріку: німецькі мотоциклісти застукали їх на березі (Петльов., Хотинці, 1949, 8); * Образно. Отам-то милостивії ми Ненагодовану і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо (Шевч., І, 1951, 326); // Прийшовши куди-небудь, застати кого-небудь за якимсь заняттям, роботою, в якому-небудь стані. Леонід Семенович.. таки застукав Антосю за кружалом (Н.-Лев., IV, 1956, 87); — Що це? — накинувся на нього Кузьменко, застукавши його за роботою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239); За такими скрушними думками застукала діда Ольга (Кач., II, 1958, 64).

◊ Засту́кати знена́цька — з’явившись куди-небудь, застати когось несподівано, коли людина не підготовлена до цього. До ферми наближались гестапівці. Чого їм там треба, кого вони шукали, кого хотіли застукати зненацька.., — не знали ні Юджін, ні Кліфтон (Загреб., Європа 45, 1959, 221); Засту́кати на гаря́чому див. гаря́чий; Засту́кати на мі́сці зло́чину (на яко́мусь зло́чині) див. мі́сце.

2. Захопити, застати кого-небудь десь (про не залежні від людини обставини, події, явища). — Поверталась я з чужих сіл додому, аж мене застукала хуртовина (Стельмах, Хліб.., 1959, 306); Тихо сиділи [друзі], притиснувшись один до одного.. Так їх застукала ніч (Мик., II, 1957, 261); Аліна поїхала з батьком на екскурсію до Ленінграда, і там їх застукала війна (Ю. Янов., II, 1954, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 336.

Засту́кати, каю, єш, гл.

1) Застучать.

2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в’юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. І. 46.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 102.