ЗАСТРЯВАТИ

ЗАСТРЯВА́ТИ і ЗАСТРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСТРЯ́ТИ і рідше ЗАСТРЯ́НУТИ, я́ну, я́неш і ЗАСТРЯ́ГТИ і рідше ЗАСТРЯ́ГНУТИ, гну, гнеш; мин. ч. застря́в і застря́г, ла, ло; док.

1. Потрапляти в що-небудь вузьке, тісне, грузьке і т. ін. З усіх країв кричать: га-ту! га-та! І заєць в сітку застряває… (Бор., Тв., 1957, 59); — Корови по коліна застрягають у болоті (Коб., III, 1956, 485); Радюк перескочив через тин, ледве проліз через кущі бузини, трохи не застряг в густому бузку (Н.-Лев., І, 1956, 475); Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5); // Устромлятися, в кого-, що-небудь (про щось гостре). Вістря [меча].. застряло в лопатці, і звір ухопив боярина в свої страшні, залізні обійми (Фр., VI, 1951, 16); Стодоля широко розмахнувся і щось полетіло в обличчя німця. В лівому оці коменданта застрягло скельце (Гур., Новели, 1951, 33); * Образно. За столом сидить Шестірний і товче якусь книжку. Його очі застряли в їй, як гостра стріла (Мирний, І, 1954, 331).

◊ Го́лос (крик, сміх, слова́ і т. ін.) застрява́в (застря́в, застрява́ли, застря́ли і т. ін.) в го́рлі (гру́дях) — не міг (не могла і т. ін.) сказати (крикнути, засміятися і т. ін.). Потім виступала Катерина. Від хвилювання голос застрявав у горлі (Збан., Переджнив’я, 1960, 318); Хотіла [Лариса] крикнути, ..та крик застряв у горлі (Руд., Остання шабля, 1959, 62); Сміх чомусь застряв у Каргата в горлі (Шовк., Інженери, 1956, 255); Мовчки повернулись [Кузьмін і Туся] додому. Слова обом застряли в горлі, коли б вони спробували щось сказати— все одно нічого б з того не вийшло (Збан., Сеспель, 1961, 179); Кі́сткою застря́ти у го́рлі див. го́рло; Клубо́к чого застря́в (застря́г) у го́рлі див. клубо́к; Клубко́м застрява́ти (застряга́ти, застря́ти і т. ін.) у го́рлі див. клубо́к.

2. перен. Затримуватися десь або на чому-небудь довше, ніж звичайно, ніж треба. З усіх гінців, яких він одного за одним посилав у Гуляй-Поле, жоден ще не повернувся.. В чім річ? Де вони там застряють? (Гончар, Таврія.., 1957, 616); Одного понеділка.. хуртовина застала мене в Минківці. Я застряв дома на кілька днів (Минко, Моя Минківка, 1962, 83); Подужавши половину старогрецької історії. Застрягли [Кость з Петром] на Алківіаді й Фемістоклі (Полт., Повість.., 1960, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 335.

Застрява́ти, ряю, єш и застряга́ти, га́ю, єш, сов. в. застря́ти, ря́ну, неш и застрягти, гну, неш, гл. Застрявать, застрять, завязнуть. Жартувала баба з колесом, та спиця застряла. Ном. № 12665. Як то нам застряти у неволі вічній? МВ. ІІ. 46. 3… лоба лилися краплі поту й застрягали в густих сивих кудлатих бровах. Левиц. І. 162. Піде собі у двір, та там і застрягне. Св. Л. 246.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 102.