ГОРЛО

ГО́РЛО, а, с.

1. Передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів. Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто холодними руками узявся за його горло від тих слів (Мирний, І, 1954, 392); // Хрящовий канал, який є початком стравоходу і дихальних шляхів. Потім дорогою ще трохи простудилась на тих нічних пересіданнях, так що тепер кашляю і горло болить (Л. Укр., V, 1956, 415); Крутоярові од жалю і хвилювання стисло горло (Собко, Біле полум’я, 1952, 37); * Образно. Лівий берег кипів, клекотав, ревів, .. розмовляв металевими горлами сотень гучномовців (Дмит., Розлука, 1957, 276).

∆ Ди́хальне го́рло — частина дихального шляху, що міститься між гортанню і легенями; трахея. Вчитель показує шлях повітря від носових отворів до легень, послідовно називаючи носову порожнину, носоглотку, гортань, дихальне горло (трахею) і бронхи (Метод. викл. анат… 1955, 110).

∆ Бра́ти (взя́ти, хвата́ти, схвати́ти) за го́рло — настирливо або силою домагатися чого-небудь, ставити у безвихідне становище. — Вони [французи] і на владику лають, За горло всякого хватають, Гризуться і проміж себе (Котл., І, 1952, 160); [Гайдай:] На кораблях провокації. Одні додому рвуться, інші — контра. Ще день і за горло б узяли нас, щоб тільки повернути кораблі (Корн., І, 1955, 59); Го́рло де́рти (дра́ти) див. де́рти; Го́рло перегри́зти див. перегри́зти; Го́рло прополоска́ти — трохи випити. — Та принеси нам чого-небудь горло прополоскати (Сам., II, 1958, 131); Кі́сткою ста́ти (застря́ти) у го́рлі; Попере́к го́рла ста́ти — стати на перешкоді кому-, чому-небудь; перешкодити. [Бурлака:] Ти думаєш, що так собі пройде? Ні, я тобі кісткою в горлі стану, подавишся! (К.-Карий, 1,1960, 75); — Тарасе Овсійовичу, а що мені казати, — тоном скривдженої людини озвався Корж. — Коли вже вам Давид Онопрійович став поперек горла, то що ж я маю робити? (Добр., Тече річка.., 1961, 52); На все го́рло — дуже голосно. Сей вид видався Целі таким комічним, що засміялася на все горло (Фр., II, 1950, 300); Наступа́ти (наступи́ти) на го́рло див. наступа́ти; По го́рло: а) в ріст людини; до горла. По горло в осінній холодній воді Убрід перейшли ми Лубанські болота (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 368); б) дуже багато. У Дмитра було справ, як говориться, по горло — то укрупнення, то сівба, то електростанція, а це вже й ремонт тракторів починається (Збан., Переджнив’я, 1960, 412).

2. Верхня звужена частина посуду. Глиняні посудини дунайської культури мають форму чашок, кубків і невеликих плоскодонних глечиків з більш або менш круглим корпусом і високим горлом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 132.

Го́рло, ла, с.

1) Горло, глотка. Проханий кусок горло дере. Ном. № 4493. Кричать на все горло. К. ЧР. У горлі пересохло. Треба горло промочити. На го́рло заробля́ти. Зарабатывать на водку. Черк. у. Го́рлом дарува́ти. Освобождать отъ смертной казни. От уже ж бо осуджено, щоби Теклуні ні січено, ні рубано, але щоби Теклу горлом даровано. Гол. І. 53. Го́рлом, на го́рло скара́ти. Казнить смертью.

2) Дуло въ пушкѣ, ружьѣ. Москаль гармати горлом у вічі поставив. Стор. ІІ. 199.

3) Входь въ рыболовный сакъ. Шух. І. 224, 228.

4) См. Жорна. Шух. І. 261, 264.

5) Съуженное мѣсто кошари въ полонинах. Шух. I. 192. Ум. Го́рличко. Ном. № 11587.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 313.

го́рло (зменшено-пестливе — го́р­лечко) — передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів, то­му перерізати горло означає для людини смерть (звідси горлова спра­ва — справа, що загрожує смертю, карати на горло — карати смертю (див. ка́ра 4), дарувати горлом — звільняти від смертної кари, гор­лом пахне — загрожує смертна кара); горло символізує захланність («Горло без дна — скільки сип — іще влізе», «Горло яке вузьке, а воли й корови пожирає»); про не­нажеру кажуть: «То — несите горло» або «То ще вовче горло»; символізує ще крайню міру («Маю того по саме горло», «Вже мені до горла доходить»). Мов хто обложив кригою Петрове серце, мов хто хо­лодними руками узявся за його горло від тих слів (Панас Мирний); Про­ханий кусок горло дере (М. Номис); Щось у горлі деренчить, треба його промочить (примовка); фразеологія: го́рло прополоска́ти — трохи випити; Кі́сткою ста́ти (застря́­ти) в го́рлі, попере́к го́рла ста́ти — стати на перешкоді, перешкодити; на все го́рло — дуже голосно.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 146.