ЗАВОДИТИ

ЗАВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ЗАВЕСТИ́, еду́, де́ш, док., перех.

1. Супроводжуючи, допомагати кому-небудь або примушувати когось увіходити, підходити і.т. ін. куди-небудь, до чогось. Гапка, усе опорядивши, запросила до вечері. Старий заводить мене до столу кличе: — Марто! (Вовчок, VI, 1956, 238); Став він заводить цього коня у царські конюшні, поламав усі двері.. Насилу завів (Укр.. казки, легенди.., 1957, 190); — Доленько ж моя, як же я задибаю до хати?.. — бідкалась Явдоха. — Не журіться, тітко, — обізвався Гнат, — Я вас заведу (Коцюб., 1,1955,47); // Відводити куди-небудь на якийсь час. Вона до нас діток своїх завела —покинула, а сама знов-таки пішла туди до його [чоловіка] (Вовчок, І, 1955, 248); Вже перед самим сходом сонця чоловік.. завів коні в глибокий байрак, міцно прив’язав їх до дерева, а сам лихий, мов біс, пішки подався в село (Стельмах, І, 1962, 500); // розм. Втягувати, вкочувати, вставляти і т. ін. предмети куди-небудь. Він заводить машину у під’їзд, замикає на ключ (Рибак, Зброя.., 1943, 22); — Через рік-два.. збудують у місті водопровід. Кажуть, кожному заведуть труби у двір (Томч., Жменяки, 1964, 123); Принесене, нарешті, свідоцтво про закінчення школи батько завів у рамку й повісив на стіні (Панч, На калин. мості, 1965, 34).

2. Вести, відводити куди-небудь далеко або не туди, куди потрібно. І заводив він у думках свого товариша темні лісові нетрі, напускав на його розбійників..; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас., І, 1959, 164); — Не бачив хлопця?.. — Як бачив ранком, коли він вийшов до Карпа, то більше й не бачив. — То його, видно, отой шибеник кудись завів! — серцем промовила Горпина (Мирний, 1, 1954, 254); // перен. Примушувати вийти за межі бажаного, можливого і т. ін. Про громадські справи, порушені у Вашім листі, напишу Вам з гір, а тепер се б далеко завело, а я вже втомлена (Л. Укр., V, 1956, 355); Звісно, я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би (Коцюб., III, 1956, 234); Знаю, що мрія та могла б мене тоді хтозна-куди завести. А тим часом — не завела ж (Тич., II, 1957, 31).

◊ Заво́дити (завести́) в блуд (на бездорі́жжя і т. ін.) — заплутувати, збивати з дороги. Мені прийшла навіть у голову дика думка: чи не зустрівся де я в лісі з мандрівними огнями, що заводять людину в блуд? (Вас., Вибр., 1950, 30); Може, то відьма.. дивний зварила напій і пройняла мені душу непереможним безумством тим, що людину заводить на бездоріжжя страшні? (Л. Укр., І, 1951, 309); Заво́дити (завести́) на манівці́ див. манівці́; Заво́дити (завести́) у безви́хідь (безо́дню, прі́рву і т. ін.) — призводити до великої скрути. — Це бунт так званої пропащої сили… Народжувався у муках тяжкої безвиході й заводив у безвихідь… (Стельмах, II, 1962, 395); Він дозволив себе обплести павутиною лицемірства і зради, піддався гіпнозові вужиних очей, що завели його в прірву… (Руд., Остання шабля, 1959, 60); До́ля (судьба́, ви́падок і т. ін.) завела́ (заві́в, заведе́) кого куди — хто-небудь випадково, через обставини опинився (опиниться) десь. Та де б не був, в які б долини мене судьба не завела, — палка любов до Батьківщини у серці юному жила (Сос., Близька далина, 1960, 203).

3. розм. Будувати, відкривати, засновувати що-небудь. — Ні фабрик би я не заводив, ні от млина б не будував… (Мирний, І, 1954, 200); На місце монархій конституційних чи самодержавних треба заводити демократичні республіки з найвищою інстанцією —плебісцитом (Хотк., II, 1966, 360); Братство львівське ставропігійське.. швидко завело у себе також братську школу (Фр., XVI, 1955, 417); // Впроваджувати, застосовувати що-небудь. — То ж за панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого… Інше діло — машина в нас, у пролетарів (Коцюба, Нові береги, 1959, 90); // Придбавати, засновувати що-небудь. Завів [Середа] собі черідку та й живе з нею і літо й зиму (Вас., І, 1959, 268); Радянська влада дала наділ, поставив [Іван] нову хату , завів господарство (Ю. Янов., II, 1954, 119); // Відпускати, запускати (вуса, бороду і т. ін.). Завів [Преображенський] щетинисті вуса, говорив стримано (Ле, Міжгір’я, 1953, 38); Відпустив [Гриша] бороду, завів патли до плечей (Гончар, Таврія, 1952, 115); // Створювати сім’ю, знаходити собі друзів, знайомих і т. ін. — Поженились? — мовив він до молодої пари зловісно.. Хіба не казали тобі, ..що спершу парубок повинен.. звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство? (Смолич, Мир.., 1958, 7); Освальд гадає, що я завів собі коханку. Ні, друже мій, помиляєшся (Кол., На фронті.., 1959, 77); — Дружка собі такого ж завів, Махиньку лисого, маляра з комунгоспу (Логв., Давні рани, 1961, 107);// Налагоджувати, зав’язувати з ким-небудь (знайомство, дружбу, контакти і т. ін.). Він заводив знайомства, менжував і хитрував, аби тільки його бійці були добре нагодовані, зразково споряджені, вдосталь постачені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 187); Заводив [Кучугура] дружбу з виноградарями-любителями і привозив снопи чубуків — вистачало собі й людям (Чорн., Красиві люди, 1961, 27); — Скажи нам, гетьмане, чи правда, Що в тебе є посол султана, Що з бусурманом хочеш ти Союз ганебний завести..? (Павл., Бистрина, 1959, 28).

4. Запроваджувати, вводити, встановлювати; робити звичайним чи обов’язковим. Він про те тільки й мислить, як би без людей обійтись… Усе якісь новини заводить, машини виписує (Мирний, IV, 1955, 241); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Л. Укр., І, 1951, 380); — Землю бережи від бур’янів, ..сівозміну правильну заводь (Кучер, Чорноморці, 1956, 442); Не марно Щорс поклав стільки сил на те, щоб завести в полку сувору дисципліну (Скл., Легенд. начдив, 1957, 52); Раду радили чубаті З неущербними шаблями, Вкриті палом перемоги Сивоусі юнаки, — Як завести лад у хаті, Як неволі змити плями (Рильський, II, 1960, 241).

5. розм. Робити записи, вписувати, занотовувати що-небудь. В руках у нього вічно біліла книжка. Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (Коцюб., II, 1955, 83); Що заведеш пером, того не виволочеш волом (Номис, 1864, № 7383).

6. Починати, затівати і т. ін. що-небудь. Дівки чорноокі заводять танок (Пісні та романси.., II, 1956, 253); — Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив, тільки вступався їй (Мак., Вибр., 1956, 325); Ми інколи в окопах заводили розмову про війну, про те, кому вона потрібна (Кол., На фронті.., 1959, 12); Кудрейко лягав горілиць і заводив свою рідну, полтавську пісню (Донч., II, 1956, 127); [Охрим:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, аж луна іде, заведуть гульбище, ..а мені усе те байдуже (Кроп., І, 1958, 149); Він почав гендлювати кіньми, завів торги і дружбу навіть з перекопськими татарами (Стельмах, І, 1962, 14); // без додатка. Починати заспів чи вступати в розмову, звертатися до кого-небудь. — Ви вмієте співати! Будемо співати! — скрикнула вона, схопивши за руку Григорія Петровича. — Будемо. Заводьте (Мирний, III, 1954, 196); — Ах, докторе, — заводила [Валя] співучою, волинською говіркою, — де ви пропадали? (Вільде, Сестри.., 1958, 218); Підскочивши до якоїсь пані, що проходила, стяг [Микитка] з себе подрану шапку і завів: — Па-а-ані, дайте ко-пі-і-єчку!.. (Григ., Вибр., 1959, 413); — Ти що ж думаєш, я ото про гроші завів, щоб, значиться, наздогад буряків? (Чаб., Катюша, 1960, 170).

◊ Заво́дити (завести́) своє́ (своє́ї) — починати раз у раз говорити про одне й те саме. — Та я ж не комсомолець, — знов заводить він своєї., — Переросток я чи як це по-вашому? — Скоріше недоросток, — грубо зауважує Мар’яна (Гончар, Людина.., 1960, 36).

7. Починати вести що-небудь (ділові папери, щоденник, альбом і т. ін.). —Тут слід заводити справу не на голову колгоспу, а на того, хто призвів до такої плутанини в постачанні колгоспів (Кучер, Трудна любов, 1960, 240); [Батура:] Заведіть собі щоденник і записуйте, як вона кожний день приймає людей (Корн., II, 1955, 251); — Знаєш що? — сказав Кость Мовчан до Ігоря. — Я заведу такий альбом, як у тебе про футбол. Я збиратиму все про автомашини (Багмут, Щасл. день… 1951, 13).

8. Приводити в дію що-яебудь (механізм, мотор і т. ін.). Під сараєм.. чувся гомін, регіт — повстанці пробували заводити мотор (Гончар, II, 1959, 100); Галинка показує Марині, як завести й пустити машину (Епік, Тв., 1958, 573); Дівчина завела годинник (Трубл., Шхуна.., 1940, 307); Никанор Іванович завів грамофон і поставив пластинку «Ой, казала мені мати» (Головко, II, 1957, 46).

9. розм., рідко. Зволікати, запізнюватися з виконанням чого-небудь. Основний масив комбайном зібрали, а цей ланок не встигли. Все ніколи було.., та так і завели в зиму (Кучер, Трудна любов, 1960, 270).

ЗАВО́ДИТИ², джу, диш, недок.

1. Видавати низькі протяжні звуки, вити, завивати, кричати (про тварин і деяких птахів). Падають громи, заводять сови, крякають ворони (Кобр., Вибр., 1954, 170); Вовки заводили; * Образно. Сумно, тужно бір заводить, як лист опадає; ще сумніше, ще тужніше співанка лунає (У. Кравч., Вибр., 1958, 40).

2. Голосно плакати, приказуючи, голосити (про людей). Микола Прач ішов селом, мов сновида, а жінка йшла за ним, ридаючи та заводячи, мов за вмерлим (Фр., І, 1955, 363); Невелика була вартість срібних та мідяних прикрас.., але тепер мусив Мстислав добути і їх, щоби оплатити плачок-жалібниць, що мали заводити на похороні (Оп., Іду.., 1958, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 55 - 56.

Заво́дити, джу, диш, сов. в. завести́, ду́, де́ш, гл.

1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. ІІ. 190. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383.

2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком… А брат сестру за стіл завів. Грин. III. 512. Заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Левиц. І. 21. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. Грин. III. 429.

3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Чуб. III. 393. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімни вода. Чуб. V. 108. Я заведу тебе до нас. Г. Барв. 241.

4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. заво́дити цурки. При постройкѣ дуба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. Вас. 151. — у ри́тки, у шохти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. См. Варстат. Вас. 166, 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). Славяносерб. у. — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину).

5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею… О. 1861. XI. Кух. 34.

6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні… і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. Левиц. Пов. 225.

7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). Сумск. у.

8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. Федьк.

9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Рудч. Ск. І. 131. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй… хазяйство завести маленьке. Гліб. 58. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п’єш, гуляєш, бенкети заводиш. Чуб. V. 1020. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. заве́сти поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. Н. Вол. у.

10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Стор. I. 133. Завели вдвох пісеньку. Г. Барв. 198. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. Федьк. I. 24.

11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. Млак. 76.

12) Так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай. Вас. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 20.