ЖУРАВ

ЖУРА́В, а, ч., рідко. Те саме, що жураве́ль 1. Журав грає, журав грає, Журавочка скаче (Чуб., V, 1874, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 547.

Жура́в, ва, м.

1) = Журавель 1. Журав грає, журав грає, журавочка скаче. Чуб. V. 52.

2) = Журавель 2. Вх. Лем. 414. Ум. Жура́вчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 492.