ДРАТУВАТИ

ДРАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; роздратовувати, злити. Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (Коцюб.. І, 1955, 219); Його запобігливо-статечні манери завжди дратували Валентина Модестовича (Шовк., Інженери, 1956, 223); Неясна роль Безбородька в родині щораз більше дратувала Катерину (Вільде, Сестри.., 1958, 353).

2. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дражнити, дрочити. Діти бігали за нею і дратували її цілий день (Мирний, І, 1954, 60); Якщо голота й надалі дратуватиме турків, пани з помсти доб’ються свого (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39); Наш Андрійко бешкетує, Гусака щодня дратує (Бойко, Ростіть.., 1959, 65); * Образно. Бійці продовжували дратувати вогневу точку [ворога] (Гончар, І, 1954, 95); * У порівн. Каштан розправляв набухлі бруньки, мов нарочито дратує дітей дотиками весни (Горд., Буян, 1938, 80); //ким, чим. Висміювати когось, беручи до уваги риси, властиві йому, його рідним і т. ін. От тою-то лютою жінкою й дратували раз у раз Івана, та він не сердився і добродушно викручувався жартами (Коцюб., І, 1955, 347); [Олімпіада Іванівна:] Нащо ви, Якове Григоровичу, дратуєте Милевського старістю, він цього не любить (Л. Укр., II, 1951, 37).

◊ Дратува́ти соба́к — те саме, що Дражни́ти соба́к (див. дражни́ти). Уже так надвечір прийшли вони у село, голодні і потомлені, не знають, сердешні, що їм і чинить: ні за що купить і шматка хліба, а попід вікнами собак дратувать — сором (Стор., І, 1957, 48).

3. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття і т. ін.; роздратовувати. Тепла пахуча пара од поросятини страшенно дратувала в них апетит (Н.-Лев., III, 1956, 377); Всього було вдосталь у цій переповненій, по-південному яскравій Каховці, все горіло на сонці, дратуючи спраглу уяву, збуджуючи пристрасті (Гончар, Таврія.., 1957, 39); //Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Наркотичний, важкий дух олеандрів та рути дратував її нерви (Н.-Лев., IV, 1956, 89); Сонце дратувало мене своїм нахабним світлом (Коцюб., II, 1955, 365); // Викликати в чому-небудь біль. Я довго не робив масажу не через те, що ніколи, а через те, що нога у мене дуже боліла, я ледве ходив і дратувати їі гімнастикою не хотів (Коцюб., III, 1956, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 409.

Дратува́ти, ту́ю, єш, гл. Раздражать, дразнить. К. ЦН. 179. Буде з вас, що шляхту дурно дратували і з лукавим Острянином в степи повтікали. К. Досв. 203. Кожен лист, що читав він, дратував його. Стор. МПр. 88.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 441.