ВИХРАСТИЙ

ВИХРА́СТИЙ, ВИХРЯ́СТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. ви́хор²). Іван Ярош з вихрастим хлопчиною грають у шахи (Головко, Літа.., 1956, 109); Перед нею, безперечно, стояв узбек. Йому б тільки.. кучері вихрасті на голові, оповиті білою чалмою… (Ле, Міжгір’я, 1953, 35); Прислали його [вчителя] прямо з шкільної парти, й через те од його вихрястого чуба й навіть од кожної складочки одежі так і несло ще веселою, вахлакуватою бурсою (Вас., І, 1959, 135); На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону — тугим колесом (Довж., І, 1958, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 535.