ЄДВАБ

ЄДВА́Б, у, ч., заст. Сорт коштовної шовкової тканини. Нарядили Федора, мов того полковника з Січі: чоботи нові — жовтинці, штани широкі — оксамитні, каптан із синього єдвабу (Мирний, IV, 1955, 225); Араби.. розкладали на дерев’яному помості різнокольоровий єдваб (Вітч., 4, 1947, 117); // Вироби з цієї тканини. Далі за столами.. міститься панство вельможне: убране в саєти, єдваби (Стар., Облога.., 1961, 24); * Образно. Вдяглись в шовки й єдваби ниви. Війни неначе й не було (Черн., Поезії, 1959, 384); * У порівн. Мову стеле [Лідія] рівно, як єдваб… (Рильський, II. 1956, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 495.

Єдва́б, ба и бу, м. Родъ шелковой матеріи. Ладна баба без єдваба. Ном. № 7516. Оксамитом шляхи стеле і єдвабом застилає. Шевч. 368.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 466.

єдва́б — ґатунок старовинної коштовної шовкової тканини, а також вироби з неї; символ багат­ства, розкошів. Ладна баба без єдваба (М. Номис); Оксамитом шляхи стеле і єдвабом застеляє (Т. Шев­ченко); Мову стеле рівно, як єд­ваб… (М. Рильський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 213.