ЯСНИЙ

Я́СНИ́Й, я́сна́, я́сне́.

1. Який випромінює яскраве світло. Ясне сонечко викотилось геть з-за гори (Мирний, IV, 1955, 310); Спалахнула ясна блискавиця (Л. Укр., І, 1951, 392); Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган (Тют., Вир, 1964, 433); // Освітлений яскравим світлом. Перейшовши через ясний двір і вступивши на тік у темну клуню, Дарка одразу не могла розгледіти, де сидів батько (Л. Укр., III, 1952, 637); Ясні, охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю — далекого, синього, чистого (Гончар, II, 1959, 172); // Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). Через рік батьківську хату перекинули, збудували нову,— простору й ясну, з світлицею, з кімнатою під проїжджих (Мирний, II, 1954, 136); Світлиця була чиста, ясна, на помості, з великими вікнами (Мак., Вибр., 1954, 344); Із перлистого туману При яснім моїм вікні Устає півсонний ранок, Гасить зорі і вогні (Рильський, II, 1960, 41); // розм. Начищений, відполірований до блиску; блискучий. Аж ось почали у город четвернею ридвани в’їжджати: гладкі та високі коні.. кресали ясними підковами об кам’яну мостову (Мирний, III, 1954, 256); В ясному склі, немов у рамах, відбився гарний восковий профіль, навислі брови і біла борода (Коцюб., II, 1955, 186).

◊ Щоб він (вона́, воно́) горі́в (горі́ла, горі́ло) я́сним вогне́м (огне́м, по́лум’ям) — уживається для вираження незадоволення з приводу чого-небудь, побажання зла комусь. — Скільки перевернув скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (Стельмах, II, 1962, 136); Як (мов, немо́в і т. ін.) грім з я́сно́го не́ба див. грім.

2. Нічим не затьмарений; світлий, чистий. Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені (Мал., Серце.., 1959, 113); Після кількатижневих дощів, туманів та мряк нарешті стало на годині, і в ясному повітрі над Будапештом з ранку до ночі висіла наша авіація (Гончар, III, 1959, 238); Небо чисте над артіллю, Наче вмите, Даль ясна (Вирган, В розп. літа, 1959, 31); // Чітко видний завдяки світлу, прозорості повітря. Чіпка — молився… Його ясна тінь раз по раз то згиналася, то випрямлялася (Мирний, І, 1949, 312); // Те саме, що пого́жий 1. Був ясний день, веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина (Гл., Вибр., 1951, 146); Була тепла, ясна осінь.. Осіннє повітря було прозоре, тихе (Коцюб., І, 1955, 57); Ніч ясна була та тиха, місяць сіяв серед неба (Федьк., Буковина, 1950, 68); // Безхмарний (про небо). Вона вийшла надвір. Небо було ясне та синє (Н.-Лев., II, 1956, 34); Літаки над висотами Буди купались у ясному, недосяжному небі (Гончар, III, 1959, 263); // Чистий, прозорий, не каламутний (про рідину). Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші (Рильський, І, 1960, 257); Він.. пив ясну воду з зелених криниць при дорозі, черпаючи її пригорщами (Гончар, III, 1959, 16).

3. перен. Нічим не засмучений, не затьмарений; спокійний, безтурботний. Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! (Шевч., II, 1953, 349); Ріс же той хлопчик при неньці коханій, Що обіцяла ясну Долю і славу дитині жаданій (Л. Укр., І, 1951, 341); Сідло нагадало Чернишеві ясне дитинство, гарячі степи Казахстану, де він їде на маленькому коні в батьковій експедиції… (Гончар, III, 1959, 71); // Радісний, збуджений. А Галя все так, як і була,— привітна та ясна (Вовчок, І, 1955, 151); Він такий бадьорий, юний і ясний: видали учора чоботи й штани (Сос., І, 1957, 333); У потиску зустрілись дружні руки, І Перший травень одіб’є, стозвукий, І гнів наш чистий, і ясну любов У вольнім [вільнім] співі всіх братерських мов! (Рильський, II, 1960, 51); // Сповнений лагідності, спокою, щирості, відвертості (про погляд, усмішку і т. ін.). То й всміхнутись не маю я зваги На твій усміх коханий, ясний… Не шукай у тім серці розваги, Де завівся робак навісний! (Стар., Поет. тв., 1958, 53); Софія тих розмов не чула і з ясним чолом походжала по рідній оселі (Л. Укр., III, 1952, 506); Здавалося, ніщо не могло змінити його життєлюбної вдачі і стерти з обличчя щирої, ясної посмішки (Коз., Гарячі руки, 1960, 38).

◊ 3 я́сни́м сумлі́нням див. сумлі́ння; Не ба́чити я́сно́ї дни́ни див. дни́на; Я́сна́ зо́ре (зо́ренько, зі́рочко), поет.— ласкаве, привітне, приязне звертання до кого-небудь (перев. до дівчини, жінки). — Та ти ж моє серденько! Та ти рибонько… зоренько ясна! (Вовчок, VI, 1956, 276); Ой ти, дівчино, ясная зоре! Ти мої радощі, ти моє горе! (Фр., XI, 1952, 24); Моя ти зірочко ясна, моя ти лебідочко (Коцюб., III, 1955, 165); Я́сни́й со́кіл, поет.— ласкаве, привітне, приязне звертання до чоловіка. — Діти мої! — прощається Іван,— прощайте, соколи мої ясні. Шануйте матір (Вовчок, І, 1955, 29); — Ой, не пущу, не пущу ж я тебе, голубчику мій милий, соколе мій ясний!.. (Хотк., І, 1966, 142).

4. Не темного кольору; світлий. Жила проти нас міщаночка.. Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко — як яблучко (Вовчок, І, 1955, 261); Ломицький убрався в фрак, надів білий галстук, високий циліндр, ясні рукавички і перед обідом побіг з парадним візитом до Каралаєвої (Н.-Лев., VI, 1966, 24); Перше, що він побачив,— це ясне, як льон, волосся (Коцюб., II, 1955, 197); На ясних стінах.. високого покою було вимальовано фантастичних птахів та по-мистецькому написано ієрогліфи (Досв., Гюлле, 1961, 70); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи, і з них, як із джерела, била ясна кров, стікаючи по ліктю на землю (Гончар, III, 1959, 43); // Яскравий, блискучий. Перлами ясними он під тополями Грає краплиста роса (Стар., Поет. тв., 1958, 31); // розм. Білий (про хліб). На столі лежав ясний да високий хліб (П. Куліш, Вибр., 1969, 61); Виймає він з торбини око горілки, ясний, як боже сонце, калач, шмат солонини, чарки (Вільде, На порозі, 1955, 332).

5. Виразний (про звуки, музику і т. ін.). А далі знов полились вже дивні мелодії, співучі, глибокі та ясні (Н.-Лев., III, 1956, 305); Перегуки починаються десь далеко з вулиці, наближаючись до Савчиної хати. Спершу нерозбірні, далі ясніші (Вас., III, 1960, 69); // Чіткий, виразний (про шрифт, почерк і т. ін.). Видання щодо друку — дуже гарне,— ясне, без помилок (Мирний, V, 1955, 429); // Який не потребує пояснень; простий, зрозумілий. У рамках окремих організацій або партії в цілому можливі дискусії в спірних або не досить ясних питаннях (Статут КПРС, 1961, 14); [Професор:] А я думав, що чим серце повне, те устами ллється. Думав, що ясні ідеї і сильні чуття можна висловити ясними словами (Фр., IV, 1950, 35); [Адмірал:] Для вас усіх, панове офіцери, становище ясне (Корн., І, 1955, 38); // Розсудливий, розумний. Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці (Мирний, V, 1955, 361).

6. перен. Логічний, переконливий, чіткий. Все, що вона робила, було чітким, ясним, діловитим (Тют., Вир, 1964, 278); // Здатний логічно, чітко мислити. Голова в мене була ясна, я почував себе чудово (Донч., II, 1956, 477); Разом з пролетаріатом я відчув себе господарем життя. З того часу моя свідомість стала ясною, як безхмарне небо, мої думки — могутніми. Я — комуніст! (Збан., Сеспель, 1961, 62).

◊ Я́сна́ голова́; Я́сни́й ро́зум у кого — хтось здатний логічно мислити, розумно висловлювати свої думки. Олекса завжди правду говорить. Ясна в хлопця голова (Цюпа, Назустріч.., 1958, 256); Глушак любив Івана Івановича за ясний розум і душевну чистоту (Довж., І, 1958, 109).

7. перен. Цілком очевидний, який не викликає будь-яких сумнівів у чому-небудь. Для неї стало ясним, що то прийшли по її душу, що її зараз поведуть топити або спалять на вогнищі, як відьму в давні часи (Коцюб., І, 1955, 281); — Ну, а далі, мовляв, картина ясна,— видно й так уже, що за хлюст: полигач панський (Головко, II, 1957, 201); Є душі зоряні, вони ясні шляхи в житті прослали (Сос., І, 1957, 409).

◊ Я́сна́ річ; Я́сне́ ді́ло, у знач. вставн. сл.— звичайно, безумовно. Ні, Смолярчук підійде до клуні крадькома, тихо, мов той кіт.. Ясна річ, він хоче застукати злодіїв на гарячому (Кос., Новели, 1962, 185); Ясна річ, що радянська література — це література, яка дивиться вперед (Рильський, IX, 1962, 16); — Набігли, скажімо, на Україну татари чи ляхи. От і піднявся народ на війну. Відбили, прогнали геть з України і повертаються додому. Ясне діло — герої! (Головко, II, 1957, 455;.

8. іст. Те саме, що ясновельмо́жний. [Рід Богуславчин і Тетеря:] Ясне товариство, висока Радо! Нечисті бусурмани занапастили наш рід. На нашім кутку зостались одні руїни.. Просимо вашої оборони, просимо кривавої помсти (Н.-Лев., II, 1956, 436); — Ну, пропустіте ж нас, коли так,— каже Шрам.— Пропустімо, пропустімо ясних панів! — сказав Тарас Сурмач (П. Куліш, Вибр., 1969, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 655.

Ясний, а, е. Свѣтлый, блестящій, сіяющій, чистый, прозрачный. Ясний, як сонечко. Ном. № 13144. Що любив і кохав, собі дівчину мав, як зіроньку ясну. Мет. 24. Погляд ясний. МВ. ІІ. 14. Очі ясні. Ном. № 269. Ясний день. Ясна вода. Ном. № 9846. Эпитетъ: а) сокола: ясний сокіл, б) хорошо выпеченнаго хлѣба. На столі лежав ясний да високий хліб. К. ЧР. 39. Наш коровай ясен був. Мет. 162. в) свободы. Та засійся, чорна ниво, волею ясною. Шевч. 652. О человѣкѣ: со спокойнымъ и свѣтлымъ выраженіемъ лица. Вона була спокійна та ясна. МВ. ІІ. 170. Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі. К. ЧР. 33. Ум. Ясненький, яснесенький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 544.