ЯСЕНОВИЙ

ЯСЕНО́ВИЙ, а, е. Прикм. до я́сен. Кружляли ясенові мітелки малі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 45); // Який складається з ясенів. Чебрець вабить до себе гаї — ясенові, берестові, черемхові, й сам губиться в них, однак ненадовго — зразу ж за Вавілоном вигулькує з-під старих вільх (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 3); // Обсаджений ясенами. В думках він линув на Україну.. Бачив ясенову вулицю в райцентрі, а під ясенами знайомий будинок, в якому завжди відчував себе, як удома (Цюпа, Добротворець, 1971, 42); //Зробл. з ясена. Він присів на ясенове крісло з трохи відкинутою назад спинкою (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 49); Батько охоче нас навчав, тільки вимагав водити по літерах не пальцем, а вказівкою [указкою], виструганою з ясенової тріски (Панч, На калин. мості, 1965, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 653.

Ясеновий, а, е. Ясеневый. Грин. III. 29. Ясенове вугіллє. Грин. II. 38. Дошки ясенові. Щог. В. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 543.