ЯСЕН

Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч. Дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Шевч., І, 1963, 3); Обголені з листя каштани, ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Фр., VI, 1951, 443); На Кримських і Карпатських горах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа, сосни (Цюпа, Україна.., 1960, 88); *Образно. Два серця трепетні, високі два уми [Горький і Коцюбинський] — Широковітий дуб і ясен тонколистий — Не слави марної, не ситої користі Вони, страждаючи, шукали між людьми (Рильський, II, 1960, 116); *У порівн. Ой виростеш, сину, За півчварта року, Як княжа дитина, Як ясен високий (Шевч., І, 1963, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 652.

Ясен, ясна, не Краткая форма отъ ясний. Мет. 162.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 543.

я́сен (зменшено-пестливі — ясено́к, ясено́чок, ясене́ць) = я́сень —

1) дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною; символізує стрункого козака, хлопця, парубка. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко); Ой виростеш, сину, за півчверть року, Як княжа дитина, як ясен високий (Т. Шевченко); Гнеться, неначе молодий ясенок (Г. Квітка-Основ’яненко); Їхали в машині Саджанці малі… Їхали дубочки, Золоті липки, Рівні ясеночки, Пишні ялинки (П. Воронько).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 665.