ЯЛІВЕЦЬ

ЯЛІВЕ́ЦЬ, ЯЛОВЕ́ЦЬ, ялівцю́, ч. (Juniperus L). Вічнозелений чагарник, рідше дерево родини кипарисових з лускоподібною або короткоголчастою хвоєю та ягодоподібними шишками, вживаними в медицині. По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю (Фр., III, 1950, 84); Чебрець, яловець і деревій, зварені на липовому меду, вчинили своє, вирвали з пазурів кирпатої думного дяка (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 170); Ось простяглася алея вічнозеленого ялівцю. Його називають олівцевим деревом: цінна деревина використовується для виготовлення олівців (Літ. газ., 13-У 1958, 1); Сухий яловець спалахував, як порох (Перв., Атака.., 1946, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 643.

Ялівець, вцю

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 539.

яліве́ць — вічнозелений кущ або невелике дерево родини кипарисових; рослина наділена магічними властивостями; нею відганяли епідемії; обкурювання ялівцем приурочували до Чистого четверга, використовуючи його як очисний засіб.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 662.