ЯКБИ

ЯКБИ́, спол.

1. умовний. Уживається для приєднання підрядних умовних речень у знач. за умови, коли, колиб. Якби мені черевики, То пішла б я на музики (Шевч., II, 1953, 116); Ще довго п’яний Федір сидів би та базікав з паном, якби панові не обридла його розмова (Мирний, IV, 1955, 228); Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу (Л. Укр., І, 1951, 192); Якби Калинович у звичайнім часі зустрів таку постать на вулиці, не звернув би ніякої уваги на неї (Фр., VI, 1951, 162); — Якби в мене було карбованців п’ятсот лишніх грошей, так я б уже подивився, як люди живуть (Тют., Вир, 1964, 112); Якби все було скінчене, якби чужий гомін заповнив темні сходи і загриміли чужі чоботи тут, поруч, тоді він зірвав би чеку, останню чеку в своєму житті (Гончар. III, 1959, 161); // Уживається на початку простого речення перев. з вигуками ех, ах, ох, о для вираження сильного, але нездійсненного бажання. — Ех, якби це мені літа, хоч би ось… твої, Грицьку! — і примружено глянув [Мусій] на нього: — Мо’ справді поміняємося на сьогодні? (Головко, II, 1957, 508).

2. з’ясувальний. Уживається для приєднання підрядних додаткових і означальних речень; коли б. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається (Шевч., VI, 1957, 190); — Із району у ваше село їдуть карателі.. Краще було б, якби ви втекли в степи, в ліси, в хутори… (Тют., Вир, 1964, 529); Внизу вже було накладено купою гілля, плащ-палатки, фуфайки про той випадок, якби Черниш зірвався (Гончар, III, 1959, 100).

3. у знач. част. Уживається на початку окличних речень для вираження сильного бажання здійснення того, про що в них говориться. Перший чоловік у селі Кохан. Якби ви на його [нього] глянули! (Вовчок, І, 1955, 72); — Якби-то нам жениха… Невеличкого, малого, Хлоп’яточка молодого! (Мирний, IV, 1955, 302); Якби матері Західної Європи поглянули на обезумілих своїх синів — брудних, неголених, нещасних, що загубили злочинну свою зброю на широких степах України! (Довж., І, 1958, 367); — Іще якби хліба спекти і білизну попрати (Тют., Вир, 1964, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 635.