ЯК-НЕБУДЬ

ЯК-НЕ́БУДЬ, присл. неознач.

1. Якимсь чином, способом; так чи інакше. Чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому і уломилась. Чоловік той хоче, щоб підв’язати як-небудь, так шкапа не стоїть (Кв.-Осн., II, 1956, 53); — Може, як-небудь розгорюємось на скотинку: свій хліб буде. Сам хазяїном станеш (Мирний, І, 1949, 163); — Тільки ти — обережненько. Може, як-небудь прохідними дворами (Головко, II, 1957, 598).

2. Погано, недбало, абияк. А потім Співали б прозу, та по нотах, А не як-небудь… Друже мій (Шевч., II, 1963, 423); — Нащо ти, дочко, над тим свою голову морочиш та очі збавляєш? Помережала б там як-небудь та й годі! (Мирний, II, 1954, 250).

3. Колись у майбутньому. Я як-небудь заїду та й візьму (книжки] з собою, щоб поробити на кожній відповідні написи (Мирний, V, 1955, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 640.