ЮРТУВАТИСЯ

ЮРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм.

1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. — Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Мирний, II, 1954, 204); // Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. — Годі вже тобі юртуватися. Яєшня прохолоне,— казав Василь, беручись за пляшку з горілкою (Мирний, IV, 1955, 130).

2. Те саме, що юрби́тися. По троє, по четверо юртувалися [жінки] докупи, зігрівали одна одну диханням (Хижняк, Тамара, 1959, 130); Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Тют., Вир, 1964, 170); *Образно. На обрії юртувалися чорно-сиві хмари (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 617.

Юртуватися, ту́юся, єшся, гл. Суетиться, возиться, сбиваться въ кучи. Я ввійшов у хату і бачив, що тут ті юртуються біля неї, зняли з вірьовки…. Екатер. у. Щось він там дуже юртувався. Мир. ХРВ. 274. Юртується той гад, лазить одно на одного. Грин. Изъ устъ нар. 147.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 532.