ЩІТОЧКА

ЩІ́ТОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до щі́тка 1-4. Валя пустила патефон. Терентій Йосипович щіточкою поправив вуса і підкресленим жестом запросив Валю (Корн., І, 1955, 90); Закупив [заєць] в аптеці пасту, Щіточки і порошок І для себе, й для діток, І щоранку До сніданку Із дітками-Малюками Чистить зуби коло дуба (Стельмах, V, 1963, 368); Сергій Сергійович замовк. Узяв тоненьку щіточку, зробив легенький мазок на картині й замріявся (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 47); Переставляючи босі ноги по вже скошеній густій, зрізаній, як бритвою, щіточці трав’яного прикоріння, Тимко відчував холодну і липку в’язь лугової землі (Тют., Вир, 1964, 251); *У порівн. У нього були акуратно підстрижені короткі чорні вуса щіточкою і зовсім сивий молодий чуб (Перв., Дикий мед, 1963, 414).

2. зоол. Волоски на лапках у бджіл і джмелів. У вулику бджоли, користуючись щіточками — видозміненими члениками задніх лапок, зчищають принесений ними пилок (пергу) у воскові комірки (Зоол., 1957, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 592.

Щіточка, ки, ж.

1) Ум. отъ щітка.

2) Кисточка, которой разрисовываютъ глиняную посуду. Шух. І. 264.

3) мн. Раст. Dipsacus sylvestris. Вх. Пч. І. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 527.