ЩОЧАСНИЙ

ЩОЧА́СНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що повсякча́сний. Перша щочасна думка про те, що ось-ось її виженуть з хати, відмінилася на іншу. «А може, вони зглянуться на мої гіркі сльози» (Гр., І, 1963, 317); Із них бери зразок прекрасний, З мартенівців, із шахтарів, Чий труд щочасний і незгасний В єдиний в’яжеться мотив (Рильський, Мости, 1948, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 609.

Щочасний, а, е. Ежечасный. Се, кажу, моя душа щоденна, щочасна вживалася. МВ. ІІ. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 529.