ЩОКА

ЩОКА́, и́, ж.

1. Частина обличчя від вилиці до нижньої щелепи. Молодиця сіла і журливо підперла рукою щоку (Мирний, І, 1954, 167); Тамара ще більше змарніла, її худі щоки запали, на засмученому обличчі великі карі очі здавалися ще більшими (Хижняк, Тамара, 1959, 200); Лейтенант обняв колгоспника за широкі плечі і поцілував у колючу щоку (Панч, Іду, 1946, 33); Заклавши полтиника за щоку, Донько з підстрибом гайнув ярмаркувати (Гончар, І, 1959, 44); *Образно. Євдоким через пліт поглядає на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло цвіте картопля, дрімає рожевий, з підмальованими щоками мак, і оживають у золотому клечанні похилі соняшники (Стельмах, І, 1962, 570); // Така частина морди, голови у тварин; // перев. мн. Зяброві кришки в риб. — Про юшку можете прочитати в книжці «Старое житье». Там описується, як Потьомкін варив юшку з аршинних стерлядей і судачих щік (Загреб., День.., 1964, 78).

◊ За оби́дві щоки́ умина́ти (упліта́ти і т. ін.) — з великим апетитом, жадібно їсти. Круг столу сиділи хлопці, і кожен за обидві щоки вминав гостинці з дому: масло, яйця, горішки… (Головко, І, 1957, 144); Особливо не соромився.. Денис: чуже сало та хліб він уплітав за обидві щоки, так що на лобі аж піт виступив (Тют., Вир, 1964, 143); «А любить попоїсти,— відзначив [Іван], мимовільно усміхаючись, — За обидві щоки натоптує» (Гуц., Скупана.., 1965, 256); Рум’я́нець (рум’я́нці) на всю що́ку́ — про яскравий рум’янець як ознаку здоров’я, молодості і краси. Хороший з лиця, повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі… (Мирний, І, 1949, 213); Потяглись до місця збору.. безрідні затуркані сестри Лісовські, обидві з такими рум’янцями на всю щоку, що аж дивно було, де вони могли взятись у них (Гончар, Таврія, 1952, 17); Що́ки [аж] горя́ть (паша́ть, зайняли́ся, спалахну́ли і т. ін.) — про крайнє збудження від сорому, гніву, радості і т. ін., що відбилося на обличчі. Вона почувала, що її щоки аж горять, аж пашать, усе тіло неначе в огні од неприємних згадок та од злості (Н.-Лев., VI, 1966, 36); Дивився на неї Яресько і любувавсь.. Розшарілась, щоки горять, а очі весь час сміються ясно, іскристо (Гончар, II, 1959, 33); Біжить назустріч дівча. Щоки пашать, очі горять — і ловить мій погляд з таким запалом, з таким відданням, на які здатні лиш ті, що стрілись на мить, а розстались навіки (Коцюб., II, 1955, 185); Засміялася Орися, і її очі бризнули такою веселістю, щоки так зайнялися збентеженою дівочою кров’ю, що Дорош теж посміхнувся (Тют., Вир, 1964, 380); Валині щоки несподівано спалахнули і залилися рожевою фарбою (Собко, Запорука.., 1952, 212); Що́ки позатяга́ло див. позатяга́ти.

2. спец. Бокова, перев. плоска, поверхня якогось предмета, якоїсь деталі, частини пристрою, механізму. Рейсфедер має дві щоки, відстань між якими регулюється гвинтом (Креслення, 1956, 14); Вершник вихопив з піхов шаблю й з усього розмаху щокою шаблі вдарив дозорця по спині (Ле, Наливайко, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 604.

Щока, ки, ж.

1) Щека. За скоки обібю і щоки. Ном. № 12479.

2) Бокъ топора. Сим. 24. Ум. Щічка. Сльози на щічках. МВ. ІІІ. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 529.