ЩИТІВКА

ЩИТІ́ВКА, и, ж. Дрібна сисна комаха, вкрита твердим щитом, яка паразитує на деревах, чагарниках, рідше на трав’янистих рослинах. До комах, що висмоктують сік з рослин, належать клопи, попелиці, медяниці, щитівки (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 6); Заражені комоподібною щитівкою яблуні через 5-7 днів після цвітіння слід обприскати півторапроцентною емульсією ДДТ (Веч. Київ, 24.V 1957, 4); Червоні крапки на плодах яблук — це ураження щитівки, вона ж ушкоджує й листя (Роб. газ., 12.I 1973, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 588.