ЩЕТИНЯСТИЙ

ЩЕТИНЯ́СТИЙ, а, е. Те саме, що щети́нистий. Край ферми Пріся якраз виганяє на толоку своє.. стадо,— вона тепер щетинястих вепрів отих пасе, що завжди голодні, забрьохані (Гончар, Циклон, 1970, 54); Поруч з молодицею.. сидів чоловік плечистий, приземкуватий, з чорним щетинястим усом (Вовчок, І, 1955, 243); — Видно, добрий могорич випили чи гостювали в добрих людей.— Ви вгадали,— відповів, усміхаючись, вуйко і погладив двома пальцями свою щетинясту бороду (М. Ю. Тарн., День… 1963, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 583.