ЩЕБІНКА

ЩЕБІ́НКА, и, ж. Те саме, що ще́бінь. Ужгородський каменедробарний завод постачає різним областям і республікам нашої країни першокласний бут, щебінку та інші будівельні матеріали (Визначні місця Укр., 1958, 215); З Євгеном Вікторовичем ми йшли видолинком по краю дозріваючого кукурудзяного поля; праворуч воно збігало на крутий, всіяний дрібною щебінкою горб,— по-тутешньому такий грунт зветься «жорствою» (Вол., Дні.., 1958, 107); На в’їзді показалася машина з щебінкою (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 577.