ШУРУП

ШУРУ́П, а, ч. Кріпильний гвинт для дерев’яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін. Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу. З другого боку, приблизно на половину всієї своєї довжини, шуруп має спеціальну гвинтову конічну нарізку (Гурток «Умілі руки..», 1955, 63); Високий чоловік стояв біля дверей цієї кімнати. Він, не поспішаючи, одгвинчував шурупи (Собко, Граніт, 1937, 97); Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Гончар, Тронка, 1963, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 566.