ШУРКАТИ

ШУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., діал.

1. Човгати (у 1 знач.).

2. Штрикати (у 1 знач.). Вона ж мені з того всього шуркає до ока: ти поганий, ти п’яний, відсунься від бока (Чуб., V, 1874, 1066).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 566.

Шуркати, каю, єш, гл. = Штрикати. Вона ж мені з того всього шуркає до ока: ти поганий, ти п’яний, відсунься від бока. Чуб. V. 1066.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 519.