ШУМОВИННЯ

ШУМОВИ́ННЯ, і, я, с.

1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (Донч., III, 1956, 216); Лягало за кормою шумовиння, Кипіло і зникало, й на воді З’являлось наново… (Перв., І, 1958, 220); В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (Стельмах, II, 1962, 310); Вистреливши з пляшки корком, поналивав [Сіробаба] усім шумовиння з такою певністю, що навіть льотчики не зважились відмовитись (Гончар, Тронка, 1963, 71); Лиснючий жар переливається, й дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Кач., II, 1958, 8); І отак вони працюватимуть майже дві години. Кидатимуть у піч то руду, то вапняк, зливатимуть пінясте шумовиння шлаку, братимуть пробу металу, вихоплюючи сталь з печі (Загреб., Спека, 1961, 67); *Образно. В мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься зчасом од шумовиння і стане прозорою й міцною (Коцюб., III, 1956, 262); Люблю я бистрину життя, Прозору, поривну, глибоку, І не ховаюся в затоку, Де шумовиння і сміття (Павл., Бистрина, 1959, 121); *У порівн. Туман був густий і, як високе сіре шумовиння, покривав розлютоване море (Ю. Янов., II, 1958, 50); Веселі розмови серед молоді не вгавали; досить було якогось дотепного слівця — і сміх скипав, як легке шумовиння на молоці (Вол., Місячне срібло, 1961, 175); // перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси. Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (Донч., IV, 1957, 516); Дівчата.. зрубали під парканом у садочку Колибердів молоденьку чотирирічну вишеньку, всю в біло-рожевому шумовинні весняного цвіту (Смолич, Мир.., 1958, 26); З зеленого шумовиння садків виглядали будинки (Ткач, Арена, 1960, 59); Зовсім раптово Марія побачила.. велике село, все у жовтому шумовинні осінніх верб (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 118); // Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу. Такі руки — великі незграбні, аж чорні від землі та сонця, були і в Кадукової матері. Коли вона прала білизну, з-під білого шумовиння в кориті вони виринали, як сухе обпалене цурпалля (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 129).

2. Сусальне золото; сухозлітка. Горпина вже несе, прикриваючи рукою, каганчик і ставить його на перевернутий догори дном полумисок. На божниці заворушилися тіні, ожили в срібному і золотому шумовинні обличчя богів та святих (Стельмах, II, 1962, 348).

ШУМОВИ́ННЯ², я, с. Те саме, що шум¹1. Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 47); З затишної долини сани вихопились на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів, що несли на своїх одволожених крилах подих весни (Стельмах, І, 1962, 216); Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Забашта, Вибр., 1958, 184); — У нього завжди наради, засідання, збори, цехи — невгамовне шумовиння роботи! (Крот., Сини.., 1948, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 564.