ШУГОНУТИ

ШУГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до шугну́ти. Льотчик помітив шлюпку. Він шугонув над нею, кинувши зловісну тінь, і розвернувся в морі (Кучер, Голод, 1961, 256); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (Гончар, III, 1959, 293); Блискавка пробігла стовбуром і шугонула в землю (Цюпа, Краяни, 1971, 23); Її думи далекі від неї. Мов ластівки-прудкокрильці — то шугонуть на схід сонця,.. то впадуть біля дніпрових круч (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 160); Два винищувачі круто шугонули вниз і з ревищем пронеслись над вокзалом (Баш, На.. дорозі, 1967, 201); Шугонула вона [стріла] вище лісів дрімучих, вище гір, перетинає хмари перисті, зникає з очей (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6); Правління колгоспу забуло полагодити греблю, вода навесні прорвала її,— і ставка в Рибному як не було. Шугонула вода кудись униз (Мокр., Сто.., 1961, 72); Яким підвів гвинтівку і Махтей одразу шугонув за кущ (Шиян, Переможці, 1950, 151); Вискочивши з погрібника, він шугонув поза хлівом у сусідський вишняк (Коз., Блискавка, 1962, 188); В надії на те, що ведмідь далі гнатися не буде, Гриць шугонув у відкритий люк і по крутому залізному трапові скотився в кубрик (Ткач, Гриць.., 1955, 9); Тихо брязнув цепок на засуві, потім англійський замок, і на Павла повіяло свіжим прохолодним вітром, що ввірвався до кімнати, шугонувши знову надвір через відкриту кватирку (Кучер, Прощай.., 1957, 46); Вітер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кілька співучих, з крихтами льоду краплин (Стельмах, Правда.., 1961, 28); Сивим клуб’ям перекотився мороз, шугонув під лави (Тют., Вир, 1964, 508); Виходить, завдання виконано! Гаряча хвиля шугонула в голову, залила обличчя (Коз., Гарячі руки, 1960, 151); Вихопивши з рук наймита ліхтар, він першим шугонув у крижану воду, а слідом за ним, не сміючи ослухатись батьківського наказу, пішов і Прохор (Шиян, Баланда, 1957, 66); — Я по хмиз зібралася на світанні… у ліс через Рось… Шугонула по шию в проталину,— ледве жива видряпалась… (Вол., Дні.., 1958, 122); // безос. Шугонуло зненацька з-за спини в трубу, засвистіло чорно — закружляли Лук’янові асигнації уже десь у повітрі над Каховкою… Лови! (Гончар, Таврія, 1952, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 557.

Шугонути, ну, неш, гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. К. ЦН. 222. За мною шугонуло й товариство. К. ЦН. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 517.