ШУГАТИ

ШУГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Літаючи, швидко пересуватися в повітрі. Над дібровою звідусіль вилося та шугало сполохане лісове птаство (Н.-Лев., VII, 1966, 92); Над заплавом шуга чайка, кигиче (Горд., Дівчина.., 1954, 148); Шугали над головою похмурі кажани (Дмит., Наречена, 1959, 190); Перетинаючи шлях німецьким бомбардувальникам, шугали червонокрилі винищувачі (Оров., Зел. повінь, 1961, 53); Повітря б’є в кабіну, як вода… Орлом шугає льотчик над землею… (Сос., Близька далина, 1960, 146); Снаряди шугали через голови хвилин двадцять (Коз., Вісімсот.., 1953, 45); // Яскраво спалахувати (про блискавку). У хмарах ще шугають блискавиці, ще грім гримить, ще криє хмарна тінь небесний звід (Гонч., Вибр., 1959, 371); // перен. Швидко поширюватися, розноситися (про думки, чутки, звуки і т. ін.). Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала. І я, спраглий, схилявся і пив із криниці знаття (Вороний, Вибр., 1959, 99); Ще звечора в Багві, як густий туман, ліг неспокій. По селу шугали найнеймовір-ніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Епік, Тв., 1958, 285); Шугала пісня птахом попід паленіючі на сході небеса (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 92); В натовпі крилато шугав сміх і сипались дотепи (Ткач, Плем’я.., 1948, 15); // Швидко злітати вгору або стрімко опускатися вниз. Шугають у простори Космічні кораблі; І люди йдуть бадьорі По радісній землі (Тарн., З дал. дороги, 1961, 41); Літак шугав униз і вгору, Прокреслюючи неба звід (Перв., І, 1958, 79); Немов шалені, то припадали до хвиль, то шугали вгору прудкі буревісники (Збан., Сеспель, 1961, 5); Бульдозер за бульдозером так і шугають стрімголов у глибокі пази траншей (Гончар, Тронка, 1963, 78); // Падати, звалюватися, текти вниз з великою силою. Чорна земля шугала з Гнатової лопати на окіп, а він копав та копав, не розгинаючись (Коцюб., І, 1955, 39); Вийшли [інженери] на греблю й спинилися над першим широким проміжком, через який кілька днів тому шугав Дніпро (Коцюба, Нові береги, 1959, 407).

2. Швидко пересуватися в різних напрямках, куди-небудь; носитися, шастати. — Диви, як наша дивізія шугає,— говорив Боженко, милуючись ламаною лінією прапорців, що кожного дня змінювала й змінювала свій напрямок (Скл., М. Щорс, 1938, 42); Поручик Гриньов пішов командиром каральних загонів, які, на вимогу поміщиків, шугали по Україні і катували селян за експропріацію… (Іщук, Вербівчани, 1961, 276); Між дорослими шугали підлітки, бігали діти, а їх ловили матері й старші, вели спати (Кучер, Прощай.., 1957, 324); // Кидатися куди-небудь або від чогось. Максим, щоб не чути, що баба можуть незабаром померти, мерщій шугає під стіл, опиняється на лаві біля снопа і проворно береться за горохвяник і ложку (Стельмах, І, 1962, 238); *Образно. Поїзд вривається в ліс, погрозливо гуде: розступись! І дерева шугають убік, а навздогін їм свище вітер (Жур., Даша, 1961, 50).

3. Дути сильними поривами (перев. про вітер). Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору. Без будь-яких перепон шугав тут вітер, женучи по горбах білі, холодні сувої снігу (Шиян, Баланда, 1957, 10); Ой, та який же сьогодні вітер!.. Він шугає високо вгорі, шматує чорні хмари (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 3); Вітер попутний для них ясноока послала Афіна — Бистрий Зефір зашумів, винно-темним шугаючи морем (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 53); В степу завірюха, мов шторму вали, Кружила, спинялась, шугала… (Ус., На.. берегах, 1951, 39); Хай від снігу, мов зимою, біло, Віхола шугає з далини. Та струмок з’являється несмілий — Значить, вірно — йдеться до весни (Гірник, Сонце.., 1958, 134); *0бразно. Рясні дощі, наче народні сльози, поливають бойові рубежі. А над Україною, на заході її, шугає страхітливий вихор злодіянь, що їх чинять покидьки людства. Гітлер і його мерзенна рать (Довж., III, 1960, 44).

4. Раптово, різко вириватися, підійматися вгору, з’являтися десь (про полум’я, світло і т. ін.). Спершу крики й тупотняву чути було й поблизу, але згодом усе вщухло тут, і тільки там, де ясно шугало вгору полум’я, чути було невгавний поплутаний галас людського стовпища (Гр., II, 1963, 294); Сад шелестів тривожно, небо де-не-де сипалося блискавицею, і крізь щілини віконниць раз у раз шугав кімнатою їх блідий, полохливий відсвіт (Тулуб, Людолови, І, 1957, 105); // перен. Раптово доноситися (про запах); // перен. Сильно пульсувати, приливати (про кров). Ярослав почував, як шугає в скроні кров, здавалося, діткнися пальцем, і вона вдарить цівкою (Мушк., День.., 1967, 175); Серце ніби торкала заяча лапка, і воно то лякливо стискувалось, від чого кров шугала аж до обличчя, то враз розпирало груди (Панч, Вибр., 1936, 458); // перен. Несподівано виникати, охоплювати кого-небудь (про почуття). Гнів одразу шугає в очі старого, начеб у них щойно не було ні каяття перед богом, ні видінь далекого раю і пекла (Стельмах, І, 1962, 429); І можна було тільки дивуватися з того, що він [фашистський комендант] ще ходив по землі і не падав, на смерть вражений розпеченими до білого стрілами зненависті, які шугали з наших гарячих очей!.. (Коз., Гарячі руки, 1960, 9).

5. Полохати пташок, птахів. Ішов [я] дорогою, пташок шугав, з придорожніх будяків квітки оббивав (Вовчок, VI, 1956, 247); Підійме Середа угору сиву бороду, пролупається — прислухається, заляскає в долоні, почне шугати: — Акиш! Аго-го! Щоб на вас!.. (Вас., І, 1959, 292).

6. розм. Совати, тикати. Ткнувши револьвер собі за пояс, він взявся обшукувати захопленого.-Ну, ти ж, брат, і сухоребрий,— сказав, не досить делікатно шугаючи інструкторові попід боки.— Що там у вас їдять?— Англієць промовчав (Гончар, II, 1959, 100); // у що, у чому. Рухаючись, провалюватися, з силою занурюватися в щось сипуче, рідке і т. ін. Хлопець упевнено віражує по бездоріжжю, шукає, де менше піску, де він не такий сипучий, а пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з лету раз у раз шугає в нього, заривається, трясеться на місці (Гончар, Тронка, 1963, 227); Обоє [Женя й учитель] гасали кругом млина в снігу, як марюки. Спотикались, падали, шугали по коліно в снігу, губили калоші, сипали одно на одного жменями снігу (Вас., І, 1959, 194); Степан і Ляля перебиралися через якісь загорожі, перелазили через рови, шугали в снігу, аж поки опинилися на самому краї глибокої балки (Загреб., Спека, 1961, 222); Шурі здаля не видно було, що там бійці шугають по коліна у важкому, розкислому чорноземі і бігти не можуть (Гончар, І, 1954, 199).

7. діал. Широко ступати. Он дивись, як шугає, мов та чапля на болоті походжає (Сл. Гр.).

8. с. г. Очищати зерно від пилу. Треба пшеницю шугати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 555.

Шугати, га́ю, єш, гл.

1) Летать, летать, производя шумъ. Де в полі труп, там і орел шугає. К. Іов. 90. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина. Грин. І. 254.

2) Дуть сильными порывами. Такий вітер цілий день шугав. Н. Вол. у.

3) Очищать зерно отъ пыли. Треба пшеницю шугати.

4) Ходить большими шагами. Он дивись, як шугає, мов та чапля на болоті похожає.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 517.