ШТУРХНУТИ

ШТУРХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до шту́рха́ти. Парубки не слухають його та товпляться в хату, а тут на той галас де не взялись наймит із наймичкою, убігли в хату, за рогач та макогін, як штурхнуть одного, другого — так вони, й угамувались (Стор., І, 1957, 60); Не хотячи, штурхнув я одного лейтенанта, що враз із нами тиснувся до води (Коб., II, 1956, 151); Горпина з серця.. дітей її, то одного, то другого, то скубне, то щипне, то штурхне (Григ., Вибр., 1959, 122); — Гав не лови! — раптом штурхнув Гаврилко під бік Дмитрика (Коцюб., І, 195Ї 130); Я спочатку думав, що вона глумиться з мене, і вже хотів був сказати їй що-небудь образливе, а то й штурхнути в спину (Сміл., Сашко, 1954, 14); Аніфат, підбурений Юрком, штурхнув Франку в груди так, що вона впала і впустила з рук карнавку (Чорн., Визвол земля, 1959, 84); Не встигли повозки од’їхати од порога, як у двір улетів здоровий старий фаетон і з розгону трохи не штурхнув дишлем у передню повозку (Н.-Лев. І, 1956, 143); Прийшов старий, глянув на роботу, штурхнув палицею між рядками.— Запиши їй один злот,— сказав і пішов геть (Кач., II, 1958, 9); *0бразно. За вечором тихо ніч підкрадається… Підкрадається, штурхне вечір голубий у море смарагдове (Вишня, І, 1956, 196); *У порівн. Безшумно паде в м’який мох ящірочка і довго стоїть, задерши голівку,— дивиться на тебе. А потім мов що штурхне її у бік,— кинеться вниз і щезне десь поміж галузочками (Хотк., II, 1966, 316).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 552.

Штурхнути, хну, неш, гл. Однокр. отъ штурхати. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну. Чуб. IІI. 431.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 516.