ШТУРМА

ШТУ́РМА, и, ж.

1. діал. Шторм. *У порівн. Крилата когорта, безсмертна і грізна. Шуми, наче штурма, шуми! (Перв., І, 1958, 184).

2. заст. Шум, крик. Між ними скоїлася буча, штурма (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 550.

Штурма, ми, ж.

1) Буря. Мирг. у. Также: штормъ? А як вітер з моря, тоді робиться штурма. Азовск. море. (Стрижевск.).

2) Шумъ, крикъ. Між ними скоїлася буча, штурма.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 516.