ШТРИК

ШТРИК, виг., розм. Уживається як присудок за знач. штрика́ти, штрика́тися, штрикну́ти. Мабуть, не знав пан ротмістр, що наші козачки колються, як ті рожі. От і став її цілувать та обнімать, а вона, не будь дурною, вихопила із-за його пояса ніж та штрик йому в серце, а там і себе, та так вкупі й гепнулись на поміст… (Стор., І, 1957, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 544.

Штрик меж.

1) Для выраженія пырянья, укола. Штрик його в бік.

2) Для выраженія прыжка. Чорт…. штрик у воду. Гн. І. 4. Почерез більшу (колоду) штрик. Гн. II. 239.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 515.