ШТОРМИТИ

ШТОРМИ́ТИ, ми́ть, недок. Бути дуже розбурханим під час шторму (про море, озеро). Море штормить. Хвилі мов гривасті леви, кидаються на гігантську залізобетонну споруду, розбиваються об неї… (Рад. Укр., 7.У 1963 4); // безос.— Ні. Нам не холодно. Ще не штормить, а так собі, зюйд-вест… (Кучер, Трудна любов, 1960, 273) Всю ніч штормило так, що багато пасажирів не спало. Деякі мовчки стогнали, загойдані (С. Ол., З книги життя, 1968, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 542.