ШТИК

ШТИК¹, а́, ч.

1. Те саме, що багне́т 1.— Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком — виходить, солдат. Я до нього, а він штиком — прямо ніяк мені підступиться (Хотк., І, 1966, 89); Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (Вас., І, 1959, 205); Як тільки дівчата наші добігли до радянських бійців, на штиках у них з’явились квіти, на пілотках — квіти, а в руках цілі оберемки усякого буковинського зілля та цвіту… (Мур., Бук. повість, 1959, 125); І штикам, і гранатам роботи було, послужили й приклади немало (Гонч., Вибр., 1959, 172); *0бразно. Я не ридаю, не молюсь — своєю чистою душею на штик скорботи наколюсь (Тич., II, 1957, 108); *У порівн. Одного разу з шумом знялася чапля, дзьоб, як штик. Вона кружляла над бійцями, здивовано щулячи намистинки очей (Тют., Вир, 1964, 317); // перен. Зброя, армія взагалі. Буржуазія окремих країн усвідомлює, що їй доведеться триматися в своїх державах з допомогою іноземних штиків (Ленін, 37, 1973, 106); На вісті правда лиш одна — І тільки там живе вона, Де селянин і робітник На пана повернули штик (Рильський, II, 1960, 153); Наша путь — із шипшини й півоній, Наша мова з фашистами — штик… (Нех., Дорога… 1945, 18).

∆ Зустріча́ти в штики́ див. зустріча́ти; Підніма́ти (підня́ти) на штики́ — заколювати, убивати штиком. Всі сотні разом збунтувались, найлютіших офіцерів підняли на штики, а самі кроком руш! З червоним прапором туди, до своїх (Гончар, II, 1959, 306); Трима́тися на штика́х; Опира́тися на штики́ — утримуватися силою військ; У штики́¹ — команда йти на зближення з ворогом, взявши рушниці навпереваги, для рукопашного бою. Було, з французами гуляємо, й п’ємо.., І раптом: у штики! — Устанемо й б’ємо (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43); Ходи́ти (іти́, піти́, ки́датися, ки́нутися і т. ін.) в штики́: а) ходити в рукопашний бій з гвинтівками навпереваги. І тільки їхні [петлюрівські] вояки Вперед на метр хоч, проривали,— Здіймались стомлені полки І дружним наступом в штики Геть одкидали всю навалу (Шер., Дорога.., 1957, 152); —Давай! Давай! Зчепилися в штики!.. (Лев., Драми.., 1967, 158); б) рішуче захищати кого-, що-небудь; Іти́ [піти́, ки́датися, ки́нутися і т. ін.) на штики́ — рішуче захищати когось, щось. Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки і за Радянську Батьківщину ішли на муки, на штики (Сос., II, 1958, 486); Як штик [здоро́вий, гото́вий до чого і т. ін.] —цілком, абсолютно здоровий, готовий до чого-небудь. — А може, одужає, зараз ліки всякі є… Он дід Вигон торік розігнутись не міг, так йому спину звело. Поїхав у Косопілля, покололи його і через місяць ходив, як штик… (Зар., На.. світі, 1967, 144); Кашовар зрадів: — Та я його, братці, як рідного сина догляну! Навчу борщ, кашу варити. Він у мене буде як штик! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, ЗО).

2. перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). — Я не пам’ятаю, щоб у нашому «хазяйстві» було коли-небудь більше активних штиків, більше вогневої потужності, аніж зараз… (Гончар, III, 1959, 419).

ШТИК², а́, ч.

1. заст. Лопата. Навколо стояли колеса, плуги, драбини, борони, а поміж тим штики, коси, сокири непевно миготіли блиском роз’яреного вогню (Кобр., Вибр., 1954, 174).

2. Те саме, що штих³.

ШТИК³, а́, ч. Особливий морський вузол, яким зв’язують товсті мотузки, канати. Рибацький штик.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 537.

Штик, ка, м. Штыкъ. Од штика спину смика. Ном. № 976.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 513.