ШРАПНЕЛЬНИЙ

ШРАПНЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до шрапне́ль. Зітхнув.— Ех,— думав! — Чого не думалося в ті медові дні, коли повітря, підхмелене шрапнельним димом, кров’ю, весняними громами, п’янило мозок (Головко, І, 1957, 70); // Який є шрапнеллю. На шибках вікон навхрест біліють смужки паперу, місцями на стінах видно сліди шрапнельних куль (Панч, На калин, мості, 1965, 273); Ні, не забуть атаки шалу, де стріхи рвав шрапнельний град! Ми на махновців наступали під рев гарматних канонад… (Сос., Близька далина, 1960, 172); Авангарди його військ уже бачать терикони Донбасу, шрапнельні снаряди рвуться в небі над Синельниковим (Гончар, Таврія.., 1957, 579); // Заподіяний шрапнеллю. Шрапнельну рану під серцем він затискає рукою, і гвинтівка — в його другій руці (Ю. Янов., І, 1954, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 529.