ШПІЦРУТЕН

ШПІЦРУ́ТЕН, а, ч., іст. Довга гнучка палиця або прут, що застосовувались при тілесному покаранні (перев. солдатів); // тільки мн. Одне з найважчих тілесних покарань у дореволюційній російській армії, яке полягало в тому, що підданого цьому покаранню проганяли крізь стрій. В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (Тулуб, В степу.., 1964, 28); — Хай би вже шпіцрутени, хай муки, аби не це… Може справді смерть краще? (Коз., Зол. грамота, 1939, 5); // Удар такою палицею; // перен. Про насильство, примус, що грунтуються на загрозі суворого покарання. Шибениці, каторга, шпіцрутени — це ще був не весь арсенал царських засобів наведення «порядку» в країні (Слово про Кобзаря, 1961, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 525.